Грузин Бенделіані віддав життя за Україну
Чічіко БЕНДЕЛІАНІ
У Луцьку є вулиця Бенделіані, але зовсім небагато людей знає, на честь кого вона названа і хто такий Чічіко Бенделіані. Чому син грузинського народу похований на волинській землі в селищі Голоби Ковельського району? Історик та краєзнавець Ігор Пасюк у співавторстві з Володимиром Марчуком написали історичний нарис “Голоби”. У цій книзі є розповідь про Бенделіані. Ігор Миколайович погодився розповісти нашим читачам про бойового льотчика.
Чічіко БЕНДЕЛІАНІ
– Чічіко Бенделіані – Герой Радянського Союзу, гвардії майор, штурман 54-го гвардійського винищувального полку, – каже Ігор Пасюк. – Коли він загинув, йому виповнився лише 31 рік. Льотчик здійснив понад 400 бойових ви-льотів, особисто збив 12, а в групі – 20 ворожих літаків. Народився Бенделіані у 1913 році в селі Чохатаурі в Грузії. Закінчив сільськогосподарський технікум, працював експедитором і одночасно навчався у Тбіліському аероклубі імені Валерія Чкалова. Службу в Червоній Армії розпочав у вересні 1935 року. Закінчив першу Качинську військову авіаційну школу пілотів. З 1937 року служив пілотом, молодшим льотчиком, згодом – командиром ланки 43-го винищувального авіа-ційного полку ВВС Київського Особливого військового округу.
Велику Вітчизняну війну Чічіко Бенделіані зустрів під Києвом. Найчастіше він згадував свій перший повітряний бій: 20 німецьких літаків “Юнкерсів” прямували бомбити Київ. Назустріч їм піднялися чотири радянські винищувачі, які на повному ходу врізалися у стрій “Юнкерсів”. Декілька ворожих літаків запалало. Стрій розсипався. Наші винищувачі розділилися на пари і продовжували стрімко атакувати. За лічені хвилини вони збили шість ворожих бомбардувальників. Інші, поспішно звільнившись від бомб, у паніці повернули назад. Наліт на Київ був зірваний...
У липні 1941 року командир ланки 43-го винищувального авіаполку лейтенант Бенделіані у складі четвірки винищувачів баражував над переднім краєм. Наші льотчики знайшли велику групу бомбардувальників супротивника, які у супроводі винищувачів прямували бомбити переправу. У повітряному бою Бенделіані витратив усі боєприпаси. Тоді він вирішив піти на таран. Плоскістю свого винищувача він зрізав хвостове оперення ворожого літака. Той каменем упав на землю. Бенделіані покинув пошкоджений літак і приземлився на парашуті в розташуванні наших військ. За цей подвиг його нагородили орденом Леніна.
– 21 травня 1942 року Чічіко Бенделіані провів ще один блискучий бій, – розповідає Ігор Миколайович. – Тоді він, очоливши четвірку винищувачів, прикривав дії наших військ. Коли з’явилися ворожі літаки, Бенделіані нарахував 24 бомбардувальники і винищувач прикриття. Але досвідченого льотчика таке співвідношення не налякало. Зухвала, приголомшлива атака ворожих бомбардувальників розладнала плани противника. Покидавши бомби на голови своїх же солдатів, бомбардувальники повернули назад. На той час схаменулися винищувачі прикриття. Протягом 26 хвилин вони намагалися відігнати відважну четвірку радянських літаків, але одержували удар за ударом. Задимів, знижуючись, один із “Хейнкелів”. Вибухнув у повітрі “Мессер”. Ще один, розпоротий влучною чергою, врізався у землю... За цей бій, у якому Бенде-ліані особисто збив три літаки, уся четвірка наших пілотів – він, Костін, Кобилецький і Бугаєв – були нагороджені орденами Леніна.
У вересні 1942 року бойовий льотчик був переведений у 237-й авіаційний полк, у складі якого воював під Сталінградом. Бенделіані літав уже на новому винищувачі ЯК-1, прикривав наземні війська і переправи через Дон, супроводжував бомбардувальники і штурмовики. У повітряних сутичках під Сталінградом він збив 5 німецьких літаків. Улітку 1943 року воював на Курській дузі, де отримав ще декілька перемог. 24 серпня 1943 року Чічіко Кайсаровичу Бенделіані було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка”.
У січні 1944 року, після переозброєння на американські літаки “Аерокобра”, льотчики 54-го гвар-дійського полку взяли участь у звільненні Білорусі і Польщі. І знову Чічіко Кайсарович – у самій гущавині повітряних сутичок.
20 липня 1944 року заступник командира 54-го гвардійського винищувального авіаційного полку гвардії майор Бенделіані вилетів на чолі пари на супровід штурмовиків у район Західного Бугу, там їх атакувала шістка німецьких літаків. Зав’язався запеклий і тривалий повітряний бій. У цьому бою Бенделіані збив одного “Фокке-Вульфа” і підбив другого. У цей час штурмовики виконали своє завдання і повернули назад. Б’ючись з чотирма, що залишилися, “Фоккерами”, Бенделіані помітив, як з’явилася нова пара винищувачів і попрямувала вслід за штурмовиками. Він кинувся на виручку. Влучною чергою збив ведучого пари і вже почав виконувати бойовий розворот, як потрапив під вогонь переслідуючої його четвірки і був смертельно поранений. Спливаючи кров’ю, зумів посадити підбиту “Аерокобру” біля переднього краю, після чого помер на руках піхотинців, що підібрали його.
Відважний льотчик був похований у селі Битень Ковельського району Волинської області. Після війни його прах перенесений у Голоби. В Грузії також гідно вшанували пам’ять земляка. Його ім’я носить вулиця у Тбілісі та сільськогосподарський технікум у рідному селищі Чохатаурі.
***
У 2005 році до української влади звернулася донька героя Джульєтта Бенделіані з проханням перепоховати прах батька на батьківщині в Грузії. З обласного бюджету для цього були виділені кошти, виконано всі юридичні формальності: сесія Голобської селищної ради дала дозвіл і підключилася до організації перепоховання. Ще восени 2006 року все було підготовлено, але, як повідомили в Ковельській районній державній адміністрації, більше звернень з грузинської сторони не було. Тому, можливо, прах Героя так і залишиться у волинській землі.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО