Іноземцям не вистачає… болота
Хоч і кажуть, що в українській глибинці бракує цивілізації, але часом міський житель хоче побачити саме первозданну природу: струмок, що впадає в річку, болото, по якому ходить лелека, незаасфальтовану дорогу, якою увечері поважно повертаються з лугу корови. При цьому іноземці у наших селах хочуть не тільки відпочити, подихати свіжим повітрям, але ще й повчитися вишивати, ткати, ліпити горщики, місити хліб і… доїти кіз. Чи може дати все це, та ще й європейські умови проживання іноземцеві український селянин, що вирішив зайнятися зеленим туризмом?
На форум господарів гостинних садиб Волині днями з’їхалися не тільки ті, хто вирішив зайнятися в селах зеленим туризмом, але й представники різних гілок влади, керівники управлінь, центрів зайнятості з районів. Мова велася про проблеми та перспективи сільського туризму. У Закарпатській області вже давно у селах, на трасах можна побачити приватні будиночки, де господарі не тільки можуть прийняти на відпочинок українця чи іноземця на невизначений термін, але й надати подорожуючому дах, їжу та нормальні умови проживання навіть на одну ніч. Помалу такі гостинні садиби почали створюватися й на Волині. Наприклад, директор Волинського обласного центру зайнятості Раїса Кучмук наголосила, що одного туриста обслуговує в середньому шестеро-семеро працюючих. Тому не дивно, що деякі безробітні беруть допомоги для власної справи. Звісно, зелений туризм не вирішить проблеми працевлаштування на селі, але населення частково матиме роботу. Не дивно, що вже зараз з’являються нові спе-ціальності, такі як агент з організації туризму, покоївка, адміністратор, і навіть флорист (професія нова, але відпочиваючий дійсно хоче, аби його навчили бачити і робити щось прекрасне з того, що лежить у нього під ногами).
– Тому метою форуму й було перезнайомити між собою господарів гостинних садиб, розрекламувати цих людей із сіл, щоб ті, хто хоче відпочити, знали, куди можна поїхати на Пасху чи Різдво, де у нашому краї розписують писанки і ще тчуть полотно, де роблять глиняні горщики, – додала Ніна Пахом’юк, яка очолює ГО “Волинські перспективи”. – І було б добре, якби сесія обласної ради прийняла програму сільського зеленого туризму. Адже прикро і боляче стає, коли з карти України щороку зникає по кілька сіл, коли у деяких поселеннях зовсім не народжуються діти, бо немає молодих сімей.
Самі ж господарі гостинних садиб ділилися і своїми проблемами, і успіхами. Скажімо, Лідія Сірук із села Жидичин, що у Ківерцівському районі, на зустрічі повідомила, що вже три роки приймає у своїй садибі “У Лідії” відпочиваючих з Києва, Хмельницького, Рівного.
Коли Анна Тивонюк із села Світязь Шацького району пішла на заслужений відпочинок, також вирішила зайнятися зеленим туризмом. Для цього взяла в банку кредит і, як запевнила, не помилилася. Перший рік її помешкання було наполовину заселене відпочиваючими, а от в наступні любителів купання в озері Світязь не бракувало. Для того, щоб приїжджим було комфортно, вона разом з родиною не тільки створила для них всі умови для проживання, але й подбала про дитячий майданчик (бо приймає і сім’ї з дітьми) та спортивний для молоді, закупила човни для риболовлі. Але жінку турбує проблема, яка виникла минулого року на озері Світязь: із меліоративних каналів у водойму волинської перлини потекла застояна вода, і на кілька метрів від берега озеро нагадувало болото.
– Німці, які відпочивали в селі, казали, що ми не вміємо берегти те, що дала матінка-природа, – зауважила господиня агросадиби.
Надію Дмитрук із села Текля Старовижівського району, яка також має гостинну садибу, хвилює інша проблема – дороги. Оскільки її рідне село розташоване у глибинці, то доїжджати бездоріжжям до Теклі відпочиваючим не дуже зручно. Хоч у селі і природа чудова, і їжу господиня готує смачну, і порибалити є де, і українську пісню можна вечорами почути. Родина Дмитруків створила у своїй оселі цілісінький музей, у якому представлені сімейні роботи з ткацтва та вишивки.
Декан географічного факультету Волинського держуніверситету Михайло Мельничук на зустрічі із господарями гостинних садиб закликав їх до співпраці, адже на факультеті набрано дві групи студентів, які навчаються азам готельної справи, сільського зеленого туризму. Студенти вивчають англійську, німецьку та французьку мови, тому можуть запросто співпрацювати з господарями, які влаштовують відпочинок для іноземців. На факультеті також можуть створити для відпочиваючих й екологічні стежки. Отож, як буде розвиватися на Волині сільський зелений туризм і чи матимуть наші господарі з цього якусь користь, покаже час.
Марія ДУБУК,
Волинська область
| Comments: |
