Правда про воїнів УПА у книгах Островецького
Ростислав ОСТРОВЕЦЬКИЙ
Проживши трудове життя і виховавши достойно своїх дітей, пан Ростислав, замість того, щоб відпочивати на пенсії, самотужки осягнув ще одну досить цікаву професію – став краєзнавцем. Окрім виданих чотирьох книг, зараз готує ще одну. Без жодної копійки вигоди для себе! За свій кошт ним пройдено тисячі кілометрів, проведено сотні розмов з живими свідками, вивчено безліч архівних матеріалів. Працюючи над книгою “Волинь – земля нескорена”, він провів в архівах понад 220 робочих днів. Він не думає про відпочинок, бо прагне “воскресити” тисячі доль тих, хто віддав життя за рідну землю і її волю. Правда про людину – це його головне кредо.
Він показав нам воїнів УПА, учасників Другої світової війни, партизанів, членів КПЗУ. Не соромно фронтовикам і воїнам УПА подивитися в очі людям, хоч як їхнє життя понівечили ті, хто прагнув “совєтської” влади. Бо останні були зломлені морально та фізично своїми “благодійниками” ще у 1939 році й пішли на службу до кадебістів нишпорками, сексотами, провокаторами, псевдоповстанцями. Чи не мучить їх совість, чи не стоять привидами жертви, замучені ними?
Мефодій Чумак – це один з тих, про кого розповідає Ростислав Островецький. Активний член КПЗУ і організатор їхніх осередків. Рятуючись, він втік в СРСР, побачив своїми очима той “рай”, з якого його передали польській владі. Готовий був відсидіти скільки завгодно, аби лише люди і діти його не бачили того, що побачив він. А якби діти Мефодія Чумака стали комуністами, то “подушив би їх власними руками”. Щоб не сидіти у тюрмі, став агентом дефензиви і платним провокатором. Його вбили однопартійці, які не вірили тому, що говорив він про совєтів. Така ж доля і у члена КПЗУ Юрія Кондратюка із села П’яннє. Зрікшись комуністичних ідеалів, став розповідати правду про Радянський Союз. І що? Місцеві комуністи розстріляли його, дітей і вагітну дружину, а після приходу совєтів 1939 року їх чекало те саме.
Ось така правда життя у книгах Ростислава Островецького.
То чому в парламенті так протистоять реабілітації вояків УПА? Чи не тому, щоб самим не сісти на лаву підсудних? Тож нехай щастить пану Ростиславу написати ще не одну книгу, бо вони потрібні наступним поколінням українців.
Василь КВАША,
м. Луцьк
| Comments: |
