Наші дівчата нас бережуть,
Старший сержант Наталія ЛАГУТЕНКО
Солдат – у декретній відпустці
Прес-секретар 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України старший лейтенант Віктор Шубець зустрів нас радо, мовляв, дійсно потрібно інформувати, як сьогодні живе українська армія. Тим більше, що нині стоїть завдання: до 2011 року наше рідне військо повністю має стати професійним.
– А якщо в армії хоче служити дівчина, до кого вона повинна звернутися?
– Процедура проста: про свій намір сповістити військкомат. Вже на території військової частини проводять з жінками співбесіди, де визначають, що вони хочуть і яку спеціальність обирають. Хоча стрільба, фізпідготовка, навчання – все нарівні з хлопцями. Є обмеження стосовно жінок тільки в деяких спеціальностях.
– Що штовхає дівчат йти служити в армію? Адже тепер не кожен юнак поспішає виконати свій обов’язок перед Батьківщиною, а тут жінка…
– Всі жінки, заміжні і незаміжні, служать за контрактом. Мабуть, насамперед приваблює їх в армії стабільність. А це і зарплата, і соціальний захист. Всі, хто приходить служити, таки люблять дисципліну, загартовані, фізично здорові й витривалі, – додав заступник з гуманітарних питань командира розвідувального батальйону майор Олександр Василенко. – Крім того, серед дванадцяти жінок, котрі служать в батальйоні, є такі, що перебувають у декретних відпустках. Принаймні це не заборонено нашими законами, на відміну від американської армії, де жінка, яка підписала контракт, не може собі дозволити народити дитину. Хоча до 2010 року все може змінитися, бо Україна у 2011-му планує уже мати 100-відсотково контрактну армію.
– Що для цього зараз робиться?
– Військові частини працюють з військкоматами, регіональними службами зайнятості, де відбирають людей, які закінчили насамперед вищі та середні спеціальні навчальні заклади. Якщо людина хоче служити в армії, спроможна виконувати покладені на неї обов’язки, то, звісно, таких людей в українській армії вітають.
Акушерка стала… сержантом
Коли доньку з садочка забирає мама у військовій формі, то інші діти дивляться на таку жінку з повагою. Син і дочка старшого сержанта Наталії Лагутенко до маминої служби давно звикли, як і чоловік, адже в армії вона 18 років. Крім того, не деінде, а у розвідувальному батальйоні. Розвідка ж, як стверджують офіцери, завжди йде попереду.
– Я за фахом акушерка, – розповідає Наталія Георгіївна. – Оскільки медики зараз військовозобов’язані, то вирішила служити в армії. Навчалася в Росії, приїхали з чоловіком у Рівне, бо тут жили батьки. Не маючи прописки, не могла стати на облік у військкомат, то й вирішила йти служити в армію. З того часу ні разу не пошкодувала, що присвятила себе війську. Тут ми отримали квартиру, і мені до пенсії залишилося лише два роки. Швидше за все, піду працювати в лікарню.
– А Ви не хотіли б, щоб ваша донька стала солдатом?
– Ні, хочу, щоб вона мала вищу освіту, а тоді вже, якщо захоче, нехай йде в армію, принаймні буде якийсь службовий ріст.
Солдат служби за контрактом, рядовий (не “рядова”!) Валентина Хмарук лише півроку у війську. Родом дівчина з Млинівського району Рівненщини. Про армію мріяла з дитинства, адже її брат присвятив себе війську і багато розповідав сестрі про солдатські будні. Тому Валя після закінчення школи прийшла у військкомат і заявила про свій намір.
– Мені там сказали, що буде нелегко, – розповідає дівчина. – Але нічого важкого тут нема. Батьки до мого вибору поставилися нормально. Мені в армії дуже подобається. У школі в нас не було військової підготовки. Тому вже в частині навчилась користуватися зброєю, справляюсь з усіма нормативами з фізпідготовки.
– А коханий у тебе є? Як він поставився до твого вибору?
– А він також служить, тільки не в нашій частині…
Старший солдат Галина Харченко родом з Харківської області. Як опинилася тут? Бо захотілося служити, хоч за фахом вона бухгалтер. Її два брати також військові. Один служить в Житомирі, другий – у Львові. В армії Галина шостий рік. Її чоловік також військовий. Квартири поки що не нажили, доводиться наймати, однак надіються отримати. У Рівному подружжю подобається. У відпустки їздять на батьківщину до батьків.
– А колеги-чоловіки не ображають? – запитую жінок.
– Нехай спробують… – мило усміхаються.
– У нас всі жінки загартовані. Коли у звичайних умовах жінка пустить сльозу, то наші витривалі. На полігоні разом з чоловіками здають всі заліки. Наприклад, Наталія Лагутенко пробігає кілометр шляху за 6 хвилин, – продовжує Віктор Шубець.
– Але, мабуть, все ж у жінці-солдату ви насамперед бачите жінку?
– Звичайно, їм хочеться більше уваги приділити, завжди зі святами вітаємо. Хоча якось я був на міжнародних навчаннях і відчинив двері американці, сержанту США. Що я наслухався… Вона обурилася, бо я побачив у ній насамперед жінку. Словом, вона сказала, що я цим образив честь офіцера… Наші жінки дещо м’якші і таки люблять, щоб їм дарували квіти, вітали зі святами: і 8 Березня, і Днем Збройних сил України. А у нас ще є й День Сухопутних військ та День розвідника… Тому намагаємося армійські будні деколи скрасити і гарним концертом, і квітами…
Командир розвідувального батальйону 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України майор Петро Якимець служить у Рівному з 2005 року і переконаний, що жінки армію прикрашають, вони в дечому більш педантичніші і відповідальніші, аніж чоловіки. Наприклад, посада телефоністки. Ніхто, крім жінки, з цими обов’язками краще не впорається. Хоча в армії США немає різниці між чоловіком і жінкою. Якщо вона ходить з кулеметом, то там ніхто навіть не думає їй його піднести. У нас поки що визначені посади для жінок.
– І в нас немає, скажімо, жінок-гранатометників?
– Є. Наприклад, Євгенія Танасіва вже більше десяти років служить розвідником-гранатометником. З обов’язками справляється добре, притому, що доводиться носити вантаж більше 10 кілограмів (саме стільки важить гранатомет), а якщо додати гранати, то й усі п’ятнадцять. Однак не кожна жінка може впоратися з обов’язками гранатометника. Хоча на навчаннях показують хороші результати, долають по кілька кілометрів зі зброєю в руках, і ніхто навіть не нарікне, що важко. Солдати строкової служби, дивлячись на них, й собі не розкисають. Справляються наші дівчата і з заліками. Наприклад, є комплексна силова вправа, куди входить віджимання від підлоги і прес 65 разів за 30 секунд. Радує, що в українській армії служать сильні, загартовані контрактниці.
Марія ДУБУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Р.S. Коли ми від’їжджали, офіцери попросили, щоб ми не забули від їхнього імені привітати жінок, котрі присвятили себе армії, з Жіночим святом. Побажали їм здоров’я, затишку в родинах і любові.
| Comments: |
