«Сцена для мене – святе»

Людмила Дяченко

Народилася актриса в місті Новомосковську Дніпропетровської області у робітничій сім’ї. Чи могла подумати маленька Людмила, виступаючи на шкільній сцені, що в майбутньому зіграє Одарку в “Дай серцю волю, заведе в неволю” Михайла Кропивницького, Тетяну в “Суєті” Івана Карпенка-Карого, Мірандоліну в “Мірандоліні” Лопе де Вега та ще багато цікавих ролей. В дитинстві вона і не мріяла про професійний театр. Навіть закінчила Дніпропетровський торгово-кулінарний технікум. Але згодом вирішила відвідувати театральний та хоровий колективи Новомосковського будинку культури. З виставою “Сади цвітуть” поїхала на творчий звіт. Там її помітив Самуїл Грінберг – викладач Дніпропетровського театрального училища, де незабаром Людмила Дяченко розпочала навчання як студентка-другокурсниця. Після захисту диплому її запросили до Волинського музично-драматичного театру, де актриса вже грає сорок років: “Ніколи не казала, що мені набридло працювати. Хоч бувало й таке, що під час репетиції непритомніла від голоду, але сцена для мене – святе. Я потрібна на роботі, і тому щаслива. Зараз, звичайно, граю мам та бабусь. Мою внучку ще змалку називали артисточкою, але ні вона, ні її мама не обрали цієї професії. Та якби у мене була можливість прожити життя спочатку – знову обрала б цей шлях.”
Інна ВЛАСЮК,
м. Луцьк

• Нравится
•