Грав на гармошці, коли… катували односельчан
Це сталося багато-багато літ тому в одному із сіл Любешівського району. Німці щойно відступили, а радянська влада взялася вишукувати “ворогів народу”. Зайшли і в хату до Максима – перевірити, що то за чоловік. Почувши від нього багато “цікавої” інформації про односельчан, вирішили – “своя людина”, і залишили його сім’ю у спокої. Та ненадовго…
У селі знову проводили “чистку”. Завітали і до Максима. Наказали дружині з дітьми піти геть, а самі стали нишпорити по закутках.
– О, Максиме, ти й гармошку маєш? – зрадівши, вигукнув один кагебіст.
– Я ще й грати вмію, – похвалився, нічого не підозрюючи, господар.
– Це нам ще згодиться, – лукаво переглянулися між собою “гості”.
Один з тих енкаведистів залишився в хаті, а інші пішли селом шукати “ворогів народу”. Привели до Максимової хати не один десяток. Запрошували в дім поодинці, влаштовували допит і катування. А господаря змусили… грати на гармошці, аби не було чути криків. Він спочатку відпирався, але погрози зробили своє. Грав, поки йшов допит, грав, коли били. Кого залишили калікою, а кому й віку вкоротили. А Максим грав усе голосніше й голосніше…
Скільки того дня було вбитих і покалічених, того вже ніхто не пам’ятає. Тільки коли компартійці покинули Максимову хату, то з неї вийшов сивий господар – побілів за кілька годин. Він не зміг дивитися у вічі своїм односельчанам, й невдовзі покінчив із собою.
Але ця далека трагічна історія має продовження. Максимові сини повиростали, одружилися, кожен мав сім’ю. Старший з них, працюючи будівельником, потрапив під велику плиту, яка його й причавила. Нещасний випадок. Середульший загинув під колесами авто – вийшов у місті з кафе, де обідав, й хотів перейти дорогу… Нещасний випадок. Найменший залишився з дружиною жити в батьківському селі. Та дітей вони так і не мають… А мати досі ходить на цвинтар, до могилок чоловіка та дітей, оплакуючи їхню трагічну долю.
Олеся КУЛІШ,
Волинська область
| Comments: |
