Дискольоти землян

Секрети інопланетних кораблів завжди цікавили розвідників-землян. Німецькі, американські, англійські і радянські розвідники намагались проникнути у таємниці створення дископодібних літальних апаратів, оволодіти способом підйомної сили. Фашисти добивалися перелому у війні, створивши літаючі тарілки.

Конструктори Третього рейху добували інфомацію про літальні апарати з окультних джерел. У 1934 році в Гімалаї була направлена розвідувальна експедиція Вільгельма Байєра, яка агентурним шляхом добула давній рукопис, що містив креслення і описи літаючих дисків. У цей же період, як стверджували нацисти, вони вступили в контакт з позаземними цивілізаціями.
За даними радянської розвідки, у 1936 році в районі Фрейбурга зазнало катастрофи НЛО. Під керівництвом IV дослідно-конструкторського центру СС (куратор – Гіммлер) німецькі вчені відремонтували енергетичну систему “об’єкта”. А потім, використовуючи ідеї і технології давніх індусів, зворотний інженеринг та креслення, отримані від “контактерів”, сконструювали власний дисколіт. За даними американської розвідки, на кінець війни у німців було дев’ять секретних підприємств, які проводили випробування літаючих дисків.

№1

Взимку 1940 року під час випробувань у Норвегії одна така “тарілка” зазнала катастрофи. Швидкість підйому цього апарата становила 800 метрів за секунду, а горизонтальна швидкість –  майже 2200 кілометрів за годину.

№2

У лютому 1941 року поблизу Праги пройшли випробування диски “Шривера-Хабермоля”. Це був перший у світі літаючий апарат вертикального злету. Він мав форму “велосипедного колеса з крилом” і ракетний двигун. Пілот розташовувався у лежачому положенні. Головний недолік апарата – вібрації в польоті, які й призвели до відмови від нього.

№3,4

 З 1942 року Німеччиною розроблявся дисколіт конструктора Джузеппе Беллонце і “літаючий млинець Циммермана”. Випробування проводились у 1943 році на полігоні Пенемюнде. Апарат розвинув горизонтальну швидкість 700 км/год, а посадкова  швидкість становила 60 км/год.

№5,6

Британська розвідка була дуже занепокоєна роботами в Пенемюнде і провела кілька операцій для викриття цієї таємниці. У результаті польській розвідці, яка базувалась у Лондоні, вдалося з допомогою своїх диверсантів дістати і переправити в Англію креслення “Фау” і план ракетної бази. Через тиждень Пенемюнде був зметений з лиця землі. Тоді виробництво ракет німці перенесли в гори Гарца, де у підземному таборі Дора, неподалік від Нордхаузена, на 70-метровій глибині був створений підземний завод. Туди зібрали смертників з концентраційних таборів.
Ракета важила 100 тонн при довжині 29 м. За 35 хвилин польоту вона повинна була донести до Нью-Йорка 350 кг вибухівки. У ніч на 30 листопада 1944 року німецький підводний човен висадив поблизу американського берега групу бойовиків Скорцені. Їй належало встановити на один з нью-йоркських хмарочосів радіомаяк, по якому орієнтувався б пілот, керуючи ракетою. Однак берегова охорона знешкодила диверсантів. І лише через 58 років бойовики “Аль-Каїди” успішно скористались цим прийомом.

№7

На початку 1945 року німецький конструктор Курт Танк створив останній дископодібний вертоліт рейху – “Кульова блискавка” – багатоцільовий розвідник і перехоплювач, винищувач танків, який злітав з лісового космодрому на шосе Берлін-Гамбург. Дисколіт міг літати і як звичайний літак, і як вертоліт, рухатися у всіх напрямках і зависати в повітрі. Але він так і не встиг пройти усі необхідні випробування.

№8

Ще один “диск” був сконструйований на заводі “Ческо Морава” в Бреслау. Апарат мав діаметр 68 метрів, горизонтальну швидкість 2200 км/год. 19 лютого 1945 року диск зробив свій єдиний експериментальний політ. За 3 хвилини льотчики-випробувачі досягли висоти 15000 м при горизонтальній швидкості 2200 км/год.  Апарат міг зависати у повітрі і літати взад-вперед майже без розворотів.

№9

Найбільшим досягненням німецьких конструкторів була “тарілка” “Хойнебурус-1” діаметром 76 метрів. На ній були встановлені чотири гармати з броненосця. У березні 1945 року ця “тарілка” здійснила один оборот навколо Землі на висоті більше 40 кілометрів і приземлилася в Японії на воєнно-морській базі. Війна закінчувалась, і апарат за наказом В.Кейтеля знищили. Після поразки Німеччини креслення і копії з його сейфу зникли.
Вісім з “космічних” підприємств Третього рейху разом з вченими і ключовими фігурами у 1945 році були евакуйовані з Німеччини. Дев’ятий об’єкт знищили. У ЦРУ вважають, що одне підприємство було перевезено в Антарктиду.
У секретних архівах СС виявлено документи, які вказують на те, що ескадра підводних човнів під час експедиції в Антарктиду до Землі Королеви Мод знайшла цілу систему з’єднаних між собою печер з теплим повітрям. “Мої підводники виявили справжній земний рай”, – сказав тоді Денц. А в 1943 році зазначив: “Німецький підводний флот гордиться тим, що на іншому кінці світу створив для фюрера неприступну фортецю”. Інтерес, який проявляла Німеччина ще перед початком війни до цієї далекої і безлюдної ділянки земної кулі, тоді ніхто не розумів. Але потім все прояснилось, коли у 1961 році в Антарктиді відкрили багаті поклади урану.

 

• Нравится
•