Кузня українських академіків
Для будь-якої школи найвища похвала – це учні, які досягли певних висот. Сокальська гімназія, що на Львівщині, може пишатися собою. Бо вона виховала 43 наукових працівників, 14 кандидатів наук та трьох академіків – Володимира Грицика, Йосипа Штокала та Олега Романіва, ім’я якого незабаром носитиме цей навчальний заклад. Нещодавно гімназія відсвяткувала свій поважний ювілей.
Будівля гімназії, без сумніву, вражає своєю монументальністю. А зайшовши всередину, і взагалі дух перехоплює: завдяки надвисокій стелі діти в коридорі здаються геть маленькими.
Хоча відкрилася сокальська гімназія ще у 1906 році, нову будівлю спорудили лише через чотири роки. Велич величезного, як на той час, триповерхового будинку зі скромною, але вишуканою архітектурою підкреслювалася самим місцезнаходженням – у центрі міста Сокаль. Цій школі довелося пережити кілька “країн”, тобто періодів: австрійський, український, польський, німецький, російський. І ні на день вона не припиняла працювати. Навіть під час війни, коли приміщення закладу переобладнали під військовий госпіталь, дітей продовжували вчити у коридорах та складських кімнатках.
Школа мала свій гуртожиток, куди з’їжджалися учні не тільки зі всієї округи, а й із сусідніх областей. Цікаво було дізнатися про предмети, які викладалися в гімназії з початку її існування. Наприклад, при Австро-Угорщині вивчення української мови в ній було обов’язковим. В музеї, який спеціально створений у гімназії, збереглися табелі за 1919 рік із піврічним викладом оцінок. Тоді складали релігію, українську мову, латину, грецьку, польську, німецьку мови, історію, географію, математику, історію природи, фізику і хімію, філософію, рисунок, каліграфію, руханці (тобто фізкультуру). Оцінювалися знання: “добре”, “дуже добре” і “достатньо”.
Теперішню знову відроджену у 1993 році гімназію очолює Любов Омеляш. У 29 класах здобувають “вічне і мудре” 419 учнів. Рівень знань дається достатньо високий, адже яскраве тому підтвердження – в одному класі може бути сім і більше медалістів. Щороку кількість учнів зростає, зазначає Руслана Антонюк, заступник директора з виховної роботи сокальської гімназії, тому вже задумуються над тим, аби зробити по три паралельні класи. Зараз у класах поки що по 37-38 учнів. Непогано, як для звичайного районного центру.
Перебуваючи у гімназії, пощастило познайомитися з вчителем математики Марією Гринюк. Виявилося, ще її батьки тут вчилися, а потім відпрацювали педагогами. У свій час її мати стала однією з двох дівчат, які першими змогли прорватися на навчання у цю гімназію. Адже тоді навчальний заклад був суто чоловічим, представникам жіночої статі здобувати знання там заборонялося десь до середини тридцятих років минулого століття. Було їм тоді по 14 років. Щоправда, пройти повний курс не вдалося. Через півроку навчання їм не дозволили відвідувати альма-матер. Довелося індивідуально ходити до вчителів-професорів поза навчальним закладом і складати іспити екстерном. Згодом мати нашої співбесідниці без зусиль вступила у вчительську жіночу семінарію.
А насамкінець хотілося б навести кілька рядочків з гімну сокальської гімназії:
Бджоли в темності будують соти,
А яка в них велич чистоти!
Бо і нам в глибини йти, в висоти,
Щоб вершин науки досягти…
Мирослава КОСЬМІНА,
Львівська область
| Comments: |
