Подружка у єдиної першокласниці – її вчителька
Цього навчального року школа I-II ступенів села Варваринці Теребовлянського району вперше за півстолітню історію свого існування не змогла сформувати перший клас. Не те що десятьох, як у кращі роки, а навіть п’ятьох першачків не назбирали для нього вчителі у селі на 500 дворів. Але одна учениця таки знайшлася – шестирічна Марійка Лашок. У неї я дізнавалася, як воно – навчатися без однокласників.
У невеличкому затишному класі, де Марічка займається за індивідуальною програмою, крім стандартних меблів, – лише дві парти. За однією з них дівчинка уважно гортає буквар. Вона вже знає літери і зараз вчиться читати по складах. Програма для першокласниці вкладається у п’ять годин на тиждень: по годині – на математику, письмо, читання. Уроки музики, образотворчого мистецтва і трудового навчання чергуються через тиждень. „Марічка дуже розвинена дитина, але невисока насиченість занять може стати для неї проблемою – у такому віці діти швидко все забувають, – каже директор школи Володимир Вайда. – З іншого боку, як сказав наш священик на святі першого дзвоника, завдяки виключній увазі вчительки з дитини може вирости видатна особистість”.
– До відсутності ровесників у класі Марійка вже звикла й ізольованою себе не почуває, – пояснює її вчителька Любов Гриньків. – Вона затримується у школі набагато довше, ніж годину на день: я додатково займаюся з нею читанням, письмом, вона ходить зі старшими школярами на фізкультуру.
Фізкультуру і малювання Марічка Лашок любить найбільше, а от читання і математику – не дуже. Вона бадьоро декламує для мене загадки і віршики, співає та малює. Скаржиться на брата-шестикласника Василька, з яким іноді чубиться „смертельно” (це її слово). Зізнається, що хоче стати вчителькою, коли виросте.
– Я біля неї постійно – на уроках, перервах, у їдальні, – каже Любов Гриньків. – Марічка недавно сказала: „Я вас дуже люблю, ви мені наче подружка”. Вона ділиться зі мною всіма своїми таємницями.
До розрахованої на 180 учнів Варваринецької школи нині ходить 101 дитина. Найбільш „заселеним” учнями є дев’ятий клас – у ньому 18 дітей. У четвертому – п’ятеро школярів, а є клас із одними лише хлопчиками – їх тут десять. Та всі рекорди оригінальності б’є клас, у якому навчається Марійка Лашок.
У навчанні малої кількості учнів фахівці бачать як плюси, так і мінуси. Відсутність спілкування з однолітками, навчальний день наодинці з вчителем, брак виховання у колективі – на одній шальці терезів, особистісний орієнтований підхід до дитини, пошук її індивідуальних можливостей – на другій.
– Брак школярів виник не через низьку народжуваність, хоча й це впливає на ситуацію, а через велику кількість навчальних закладів у нашій місцевості, – каже Володимир Вайда. – Напередодні навчального року ми розраховували, що до першого класу підуть п’ятеро дітей, які народилися у селі, але чотирьох батьки відправили вчитися до сусіднього села Струсів за два кілометри звідси, де є середня ЗОШ і школа-інтернат. Там щоденне п’ятиразове харчування, гуртожиток, і зрозуміло, що батьки прагнуть прилаштувати дітей, де краще. Марічку ж повели до нас, тому що її дім стоїть двір у двір зі школою. А старший син Лашків теж навчається в інтернаті...
У зв’язку з природним скороченням народжуваності дітей за останні п’ять років щорічні випуски учнів 9-х та 11-х класів на Тернопільщині значно перевищують прийоми до перших класів. Така тенденція збережеться до 2011-2012 навчального року, кажуть спеціалісти. За словами заступника начальника управління освіти Тернопільської ОДА Оксани Піхурко, цьогоріч в області закрили школи в селі Охримівці Збаразького району, де до першого класу пішла одна дитина, та Вовчківці Зборівського району, де школу відвідували два учні. Батьки віддали їх до шкіл сусідніх сіл.
А у Марічки Лашок однокласники з’являться лише у четвертому класі – коли у Варваринецьку школу прийдуть навчатися діти із початкової школи сусіднього села Налужжя.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
| Comments: |
