Спадщина за заповітом
У мене померла мама, якій було майже 85 років. Крім мене, у неї було три сини, два з яких вона поховала. Всі жили окремо. Брат, який залишився живий, розлучився зі своєю дружиною ще в 1995 році та поїхав у Польщу, звідки ще й досі не повернувся. Я допомагала мамі, як могла, підтримувала господарство. Мама оформила заповіт на мого сина. Тепер колишня дружина брата оспорює спадщину. Чи має вона на це право?
Софія МАЦЬОХА,
м. Нововолинськ
Кожна особа має право в порядку, встановленому Ци-вільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Інше питання, чи є підстави для визнання недійсним або нікчемним заповіту та чи має особа право на обов’язкову частку у спадщині.
Відповідно до статті 1257 Цивільного кодексу України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням стосунків між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, якщо немає підстав для визнання недійсним або нікчемним заповіту та якщо дружина одного з ваших братів не має права на обов’язкову частку у спадщині, відсутні підстави для отримання нею спадкового майна Вашої матері.
| Comments: |
