На початку 80-х років я служив у місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. На інспекторську перевірку до нас у військове училище приїхала поважна комісія зі штабу округу. На 9.00 був призначений стройовий огляд (хто служив – знає, що це таке). Форма одягу при цьому парадна. Обов’язковий елемент – білі рукавички. Служив в одному зі мною батальйоні капітан з досить дивним прізвищем – Барабан. Та й сам він був дивакуватим. Як правило, він завжди запізнювався на шикування. І цього разу прибіг, коли ми всі вже стояли на плацу. Раптом він почав гарячково щось шукати в кишенях, потім запитав, чи немає у когось запасних рукавичок. Звичайно, запасних ні в кого не було, але хтось з офіцерів жартома сказав: “Коля, у ленінській кімнаті ремонт роблять, і там стоїть банка з водоемульсією. Ти акуратно опусти туди руки – ось тобі і рукавички!”
На наше здивування він так і зробив. І виглядало це досить натурально. Одного не врахував наш капітан Барабан – що генерал при огляді буде вітатися з кожним офіцером за руку, ну і, звичайно, рукавичку при цьому потрібно знімати. Бачили б ви, що робилося з капітаном, коли генерал підходив все ближче, ну а потім – здивування самого генерала. Ми ледве стримувалися від сміху, а бідний Барабан після цього довго був предметом кепкувань.
Олег КИРИЧ,
с. Підгайці,
Млинівський район,
Рівненська область
Comments: |