З0 років виповнилося Борщівському краєзнавчому музею. Він був створений на громадських засадах у 1976 році, у 1979-му переведений до категорії державних і нині є філіалом Тернопільського державного краєзнавчого музею.
– Музей починався із 400, а зараз налічує майже 14 тисяч експонатів, має чотири відділи: краєзнавчий, Шевченківський, картинну галерею і печеру Вертебу, – розповіла старший науковий співробітник закладу Наталія Николин.
Біля своєї улюбленої експозиції – колекції знаменитих борщівських сорочок – пані Наталія згадала одну з легенд. Після спустошливого нападу татар на подільське село кілька дівчат і жінок, котрі залишилися живими, нібито поклялися протягом семи поколінь носити траур за чоловіками і вінчатися лише у чорних сорочках.
– „Чорної” клятви ревно дотримуються й донині, – каже Наталія Николин. – Цікаво, що коли порахувати, то вийде: люди, які народилися у 1910-1920 роках, є якраз тим сьомим поколінням, предки якого давали „чорну” обітницю. Багато бабусь просять навіть поховати їх у цих сорочках, прабатьківських реліквіях. А ось що буде з легендарною обітницею після „семи поколінь”, я не знаю...
Борщівські сорочки є „візитівкою” краю. Най-прикметніша їхня особливість – майже повністю вишиті рукави, які мають триєдиний поділ: вишиту плечову частину, вставку і “морщинку”. Доповнюють візерунок косі смуги до самого зап’ястя. Подібні узори, крім деяких сіл Заліщицького району Терно-пільщини, знайти ще десь дуже важко.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
Comments: |