Найбільше футболісток – у Костополі
Костопільський обласний ліцей-інтернат спортивного профілю, що на Рівненщині, працює з 2001 року. Але вже сьогодні його вихованці мають чимало нагород, стали кандидатами та майстрами спорту, багато випускників продовжують навчання у вузах. Але головне, що дітей здружують спільні захоплення. Наприклад, у футбольній команді комфортно почуваються дівчатка з Донецька та Закарпаття, Сум та Львова.
Є спортивні династії
Такій базі, яка збереглася у Костопільському ліцеї-інтернаті спортивного профілю, може позаздрити будь-який районний центр. Правда, ліцеєм цей заклад став всього п’ять літ тому, замість колишньої школи-інтернату. Коли в інших районах дитячі спортивні школи занедбані, то в Костополі є цілий центр, де, починаючи з восьмого класу, діти займаються у відділеннях легкої атлетики (швидкісносиловий вид і витривалості), хлопчики опановують навички греко-римської боротьби, у волейбол грають дівчата, а футбол полюбляють всі.
– У нашому навчальному закладі представлена вся Україна, – розповідає Лілія Мельник, заступник директора з виховної роботи. – Найбільше дітей з Рівненщини, хоча є й з Волинської, Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Донецької, Львівської, Сумської, Полтавської, Херсонської, Хмельницької областей. Такого ліцею більше ніде у нашій країні немає. Схід колись славився своїми підготовчими спортивними закладами, але тепер і в Костополі є все: хороша база, для приїжджих – зручний гуртожиток, учні п’ятиразово харчуються. Наш заклад в Україні на хорошому рахунку, а все завдяки кваліфікованим тренерам та дітям, котрі наполегливо працюють. Вже є спортивні династії Лазарчуків та Дітлашків, а серед ліцеїстів – майстри та кандидати в майстри спорту. Футбольна команда дівчат “Родина” навіть грає в дорослій лізі.
– А чи продовжують навчання ваші вихованці у вузах спортивного профілю?
– Так. Багатьох цікавить тренерська робота, спортивна медицина, – продовжує розмову Галина Ковтун, методист зі спортивної роботи ліцею. – Судити, як складеться подальша доля наших вихованців, рано, адже ліцею всього п’ять років. Але що діти пов’язують своє життя з фізкультурою, спортом – це незаперечний факт.
– А чи буває, що учні не витримують навантажень?
– Бувають випадки. Учні тренуються двічі на день по дві години. Але не стільки не витримують навантажень, як розлуки з домом. Є дуже “домашні” діти, котрі починають тужити за батьками, тож повертаються додому і в той заклад, де навчалися раніше.
– За ці п’ять років, мабуть, багато нагород привезли костопільські вихованці?
– У всіх відділеннях зберігаються нагороди учнів. Наприклад, цього року непогано виступили з футболу юнаки 1989 року народження і посіли I місце на першості України, з міні-футболу – II. Та всіх нагород і не злічити!
– Діти самі вибирають де навчатися?
– У ліцеї дітей відбирають на навчання в те чи інше відділення тренери, які зважають на можливості учнів, на їхнє здоров’я. Хоча деколи підбирають й на всеукраїнських змаганнях: помітять якусь дитину – і пропонують вчитися саме в Костополі. Після тренувань вихованці виїжджають на змагання і у вихідні, і серед тижня. Наприклад, нещодавно дівчата-футболістки помандрували до Криму.
– А які вимоги до ліцеїстів?
– Наприклад, з легкої атлетики в 10-му класі діти повинні мати ІІ-ІІІ дорослий розряди, у 11-му – ІІ або І дорослий. Скажімо, з греко-римської боротьби в 11-му класі хлопці мають вже бути кандидатами в майстри спорту. Футболом в 11-му класі і хлопці, і дівчата повинні так займатися, щоб мати І розряд…
«З хлопцями працювати легше, а з дівчатами – цікавіше»
Ми відвідали ліцей десь під обід. В усіх тренувальних залах займалися учні. Хлопці виконували вправи з греко-римської боротьби. Дівчата ж в іншому спортзалі грали волейбол, а на вулиці юні футболістки ганяли м’яча. Приміщення і самого ліцею, і дитячо-юнацької спортивної школи доглянуті, тут тепло, скрізь є душові кабінки. Тобто створені всі умови для навчання й відпочинку.
А про те, що тут працюють дійсно кваліфіковані тренери, свідчать й інші факти. Наприклад, Степан Янчук, тренер з легкої атлетики, підготував майстра спорту із семиборства Світлану Кожарко. Це складний вид спорту, і щоб досягти відповідного рівня, потрібно добре попрацювати. А тренери з греко-римської боротьби Сергій Захожий, Іван Ладоненко та Дмитро Лазарчук виховали не одного успішного юнака, які щорічно привозять у заклад нагороди. Крім того, виховали також майстра спорту Павла Бодака. Є серед костопільських спортивних дітей чемпіони, призери… Але головне, що вони ростуть сильними і здоровими.
Коли спостерігали за дівчатами, котрі грали у футбол, запитали в тренера Василя Мамчура, котрий 20 років займався з хлопцями: чи важко працювати з такими тендітними створіннями?
– Знаєте, з хлопцями якось легше. Але з дівчатами – цікавіше. Вони більш віддані справі, за яку беруться, добросовісніші, дуже щирі. Хоча дівчата не досягнуть такого рівня, як хлопці, але з ними дійсно працювати цікавіше, – зізнався тренер. – У футбол жінки грали професійно ще за Союзу. Вважали, що футбольними центрами в Україні є Чергінігів, Донецьк, Харків, Київ. Я сміливо можу заявити, що футбол серед дівчат до 17 років зараз найбільше розвинений саме на заході України, у місті Костопіль. Наприклад, Ганна Савчук, Олена Фесюк, Світлана Крук, Юлія Василець, Валентина Толочик, Оксана Матвієнко, Тетяна Таргоній входять до збірної України у віковій категорії до 19 років, а гравцями юнацької збірної до 17 років є Галина Гудимова, Христина Панас, Уляна Джавала, Ганна Килюшик, Ірина Довжаниця. З Костополя найбільше представництво дівчат, які входять у збірні України.
– А чи є десь ще такі ліцеї-інтернати?
– Є ще подібний у Московській області, правда, він трохи молодший, – додав Василь Мамчур.
Марія ДУБУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
