Проекти рівненської учениці зацікавили світ
На цьогорічному відзначенні Дня винахідника та раціоналізатора у Києві переможцем у номінації „Наймолодший винахідник України” Державний департамент інтелектуальної власності оголосив ученицю Рівненського природничо-математичного ліцею „Елітар” Лесю Карпюк. На її рахунку та колег по науковій співпраці з Рівненського міського центру творчості учнівської молоді – уже не один, а чотири унікальні проекти, які стали справжніми відкриттями не тільки в Україні, але й за кордоном.
Стрибай з хмарочоса у «шахту» – і не розіб’єшся
Юний вундеркінд Леся сподівається, що її науково-теоретичні розробки приноситимуть людям користь. Зокрема це пристрої для евакуації людей з висотних споруд та для сповільненого падіння тіл при евакуації з багатоповерхових будинків. Один з них придатний для зовнішнього, а інший – для внутрішнього будинкового використання. Обидва задумані у формі вертикального стовбура, всередині якого розміщені еластичні камери, що спрацьовують як парашути, сповільнюючи падіння людини. Таким чином потерпілий, евакуюючись при пожежі чи іншому нещасному випадку за допомогою подібного пристрою-шахти, приземляється без пошкоджень, спустившись, приміром, навіть з такої висоти, яка була у двох сумнозвісних американських хмарочосів світового торгового центру.
Іншу цікаву інженерну конструкцію Леся Карпюк представила для екологічного використання, конкретніше – для очистки водоймищ. Це своєрідна плавальна платформа, виготовлена з автомобільних шин, розміщених у воді вертикально. Вона встановлюється у точках надходження забрудненої води або у зонах із підвищеною концентрацією шкідливих речовин. Очищення води відбувається біологічно. Тобто у межі та поза межами автошин поміщується коренева система повітряно-водяних рослин. У сприятливому повітряно-циркулятивному просторі посадковий матеріал швидко дає нові пагінці, платформа, відповідно, обростає фільтруючою зеленню. У процесі експлуатації формується біологічна плівка біоценозу, під час контакту з якою вода додатково очищається шляхом біологічного окислення мікроорганізмами. Характерно, що експлуатувати вищезгадану платформу можна десять років. При цьому кожної доби вона очищатиме не менше 40 кубічних метрів водяної маси.
Вчитель і консультант – батько
А першим „вагомим” винаходом, над котрим Леся Карпюк працювала разом з іншими членами гуртка енергозбереження та енергозабезпечення Рівненського міського центру творчості учнівської молоді під керівництвом наставника Ярослава Борового, стала біогазова установка, яка працює на органічних добривах. Відповідно, виділений метан використовується на різні побутові потреби – найбільше на опалення приміщень та приготування їжі. Особливо придатна ця установка для фермерських господарств, де звичайний гній дасть змогу повністю відмовитися від використання природного газу. Такого недешевого у наш час. Або ж від деяких видів пально-мастильних матеріалів, що теж мають схильність до постійного подорожчання. Натомість біогазова установка для фермера, котрий, приміром, утримує по 50 голів корів та свиней, даватиме таку ж теплову віддачу, як від 176 літрів мазуту або ж 1750 кіловат-годин електроенергії. Отже, ефективність та вигода більш ніж очевидні.
Про це, зокрема, заявили зарубіжні академіки на міжнародному форумі з енергозбереження в Анкарі, де Леся Карпюк брала участь як переможець Всеукраїнського конкурсу юних винахідників та раціоналізаторів. З Туреччини дівчина також повернулася з почесним дипломом лауреата. А ще – з визнанням і запевненням, що представлена біогазова установка неодмінно зацікавить фермерів. І не виключено, що передусім – європейських сільськогосподарників. А ще – японських, адже делегація з Японії, що також брала участь в енергозберігаючому форумі в Туреччині, проявляла неабияку як теоретичну, так і практичну зацікавленість представленим проектом.
Хтозна, можливо, невдовзі і в Україні за подібні проекти їх розробникам при патентуванні перепадатимуть солідні винагородні стимули. Наразі Леся Карпюк зізнається, що жодних грошових винагород не отримувала. Хіба що іменну стипендію Рівненського міського голови Віктора Чайки. Та їй навіть і без стимулів хочеться реалізувати те, що вбачається корисним для людей.
– Такий порив у Лесі почав проявлятися ще з дитинства, – зізнається її мама Тамара Арсентіївна, котра працює інженером-програмістом Національного університету водного користування та природокористування, – зачиниться, бува, донька у кімнаті, просить протягом декількох годин її не турбувати, а потім несподівано виносить на показ батькам змайстрованого самотужки „конструктора” і каже: ”Давайте його комусь подаруємо”. А „конструктор” надзвичайно оригінальний... Аж не віриться, що його монтаж під силу дитині.
Зрештою, дивуватися тут нічому, бо інженерною думкою, образно кажучи, наповнена вся оселя Карпюків. А генератором цієї думки є глава сімейства Анатолій Карпюк – доцент Національного університету водного користування та природокористування. Він і став першим вчителем, а заодно консультантом доччиних винахідницьких напрацювань.
– Знаєте, яке моє головне завдання – не заважати Лесі у її творчому пориві, – наголошує Анатолій Андрійович. – Натомість у „розрахунковій” частині, тобто, коли варто, щоб усі розрахунки відповідали реаліям, у нас часто „точаться” дискусії. І я радий, коли мої аргументи стають підмогою. А ще більше тішусь, коли Леся доводить свою правоту.
Юна рівненська винахідниця з гордістю відгукується також і про своїх колег-учнів з гуртка енергозбереження та енергозабезпечення, про наставників... А ось своїми планами на майбутнє ділиться неохоче. Єдине лише оприлюднює: де б вона не вчилася, який би фах не здобувала і ким би надалі не працювала, із винахідництвом не пориватиме ніколи.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
