Аплодували переможеним за те, що приїхали
Матчу із сумським “Спартаком” у Луцьку чекали з величезним нетерпінням. Футболістам “Волині” ця гра була необхідна, щоб перервати серію невдач і повернути собі впевненість. Кращої нагоди, ніж зустріч з явним аутсайдером ліги, для цього годі було й чекати. Однак такої потрібної лучанам гри могло й не бути, оскільки через фінансову скруту кожен виїзд сумської команди можна оцінювати як подвиг. До честі сумчан, вони зуміли віднайти хоч якісь кошти і прибули до Луцька. Щоправда, делегація “Спартака” виявилася надто куцою: 11 футболістів (тобто без права на заміну), тренер і лікарі. За таких умов розраховувати на щось серйозне гостям не доводилося, що й показала гра. Протриматися сумчанам вдалося лише перший тайм, та й то не за рахунок власної майстерності, а завдяки явному невезінню футболістів “Волині”. А м’яч, наче зачарований, минав ворота “Спартака”. За весь матч лучани завдали 40(!) ударів по воротах гостей, 16 з яких прийшлися у “рамку”, двічі м’яч потрапляв у поперечину, проте довгий час на табло “Авангарду” залишалися нулі. Команди “прорвало” лише всередині другого тайму, коли протягом 16 хвилин глядачі побачили одразу п’ять голів. У складі “Волині” “дублі” оформили Майкл Алозі і Руслан Майдан, а у гостей гол престижу провів Гаврась. Матч так і закінчився з рахунком 4:1 на користь “Волині”. Повністю деморалізовані гості вже не були здатні чинити хоч якийсь опір – на це просто не було фізичних сил. У єдиноборствах гравці “Спартака” відскакували від футболістів “Волині” немов горох від стінки. Проте лучани намагалися грати обережно, щоб нікого не травмувати, бо у цьому випадку спартаківцям через відсутність запасних гравців довелося б догравати матч у меншості. А от у “Волині” без травм не обійшлося. Накульгуючи, залишив поле один з героїв матчу Майкл Алозі. Юрба хлопчаків, які подавали м’ячі під час гри, супроводжувала свого кумира майже до самої роздягальні. Було помітно, що Майклу така любов юних вболівальників до вподоби.
Після фінального свистка уболівальники “Волині” стоячи аплодували як своїм футболістам, так і сумчанам, прагнучи хоч якось підбадьорити їх у скрутній ситуації.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
| Comments: |
