Винувата хата, що не впустила на ніч Гната
Світлана попередила свого чоловіка у різкій формі: “Ще раз прийдеш додому посеред ночі – не впущу до хати!” Звісно, той намагався пояснити, що його бізнесові справи часто змушують випити, затримуватися допізна, бувати в різних компаніях, де й жінки іноді є… Марно. Дружина стояла на своєму: пора покласти край цим п’янкам-гулянкам. Інакше – розлучення.
Суперечка змусила Василя замислитися, позаяк сам був приймаком, до того ж, бізнес розпочав за допомогою тестевих грошей. “Треба б дійсно бути обачнішим, не лізти на рожен”, – подумав.
Але так сталося, що через кілька днів разом з партнером вдало провернули оборудку, при цьому непогано заробивши. Тож гріх було її не обмити. Ще після третьої чарки Василь поривався додому, мовляв, жінка знову діставатиме. Друзі вмовили залишитись ще на трішки. Згодом компанія побільшала, а на столі вже стояла батарея пляшок. Словом, ледве переступаючи, добряче сп’янілий чоловік десь аж під ранок заявився додому…
Подзвонив у двері раз, другий, третій. Не відчинили. Він почав стукати, чимдалі сильніше й настирливіше. Глухо. “От клята жінка, таки не впустить”.
Стомлений алкоголем і безсонням опустився на східці. Поряд прилаштувався собака.
– І ото я, крутий бізнесмен, як той пес, мушу під дверима тулитися? Так, я випив, прийшов пізно. А для кого я старався? Все ж у сім’ю, – обурювався. – Ні, буде так, як я скажу!
Тепер по дверях він вже гамселив ногами. Матюкаючись, згадував дружині найдрібніші образи. У відповідь – тиша.
– Ти дивись, яка вперта. От зараза…
Побіг до гаража, знайшов лома і давай ним двері довбати й підважувати. Нічого не виходило.
Раптом згадав, що з іншого боку, у кухні, зазвичай вікно незачинене. Точно. Через нього таки вліз до хати. Не тямлячи себе від люті, помчав по кімнатах у пошуках дружини. Там – нікого.
На ранок Світлана, котра ночувала з доньками у батьків, прийшла додому і жахнулася. Щойно вставлені “під євро” двері, які обійшлися в кругленьку (800 доларів) суму, геть понівечені. Перше, що спало на думку: “Обікрали”. Однак, зайшовши до будинку, побачила благовірного, що мирно сопів на дивані, у домі порядок, тож цю версію відкинула.
Давай розтормошувати чоловіка. Той з перепою ледь очі розплющив. Та коли побачив розбиті двері – враз протверезів. Ніяк не міг второпати, що на нього найшло: отаких збитків собі ж завдати. До чого горілочка довела.
Але ж недарма кажуть: найліпший захист – напад. І в тому, що сталося, почав звинувачувати дружину, мовляв, та своїми погрозами підштовхнула його до неадекватного вчинку.
Правда, у цій історії – не без користі. Василь притих, став більше дому триматися. Тим паче, що стільки підколок почув на свою адресу через цю оказію.
Любов БІДЗЮРА,
Волинська область
| Comments: |
