Вбивцю покарали через вісім років після скоєння злочину
Минулого року в грудні у нашій газеті вийшла публікація «Сім років знущаються над пам’яттю мого Павліка», у якій йшлося про вбивство єдиного двадцятирічного сина Іванченків. Нарешті у вересні цього року правда восторжествувала – Верховний Суд України виніс справедливий вирок...
13 вересня 1998 року біля одного з барів у Новоград-Волинському Притолюк наніс ножовий удар Павлу Іванченку. Через декілька годин хлопець помер від великої втрати крові на операційному столі. Крім незагойної душевної травми, для мами Павла додалася ще й травма моральна – безкінечні ходіння по різних інстанціях правоохоронних органів. Відкриту кримінальну справу то передавали на дорозслідування, то закривали, то знову відкривали. Сам Притолюк довгий час знаходився у розшуку, хоча за цей час встиг і одружитися, і змінити прізвище. Навіть у вересні 2001 року добровільно з’явився у Новоград-Волинську міжрайпрокуратуру. Після чого через короткий час, мотивуючи дії Притолюка як «необхідну оборону», справу закрили. Суд відмінив цю постанову. І знову починається нова тяганина, яка завершується тим, що постановою Новоград-Волинського районного суду від 12 березня 2004 року кримінальну справу стосовно Кедика (таке прізвище взяв Притолюк) закрили внаслідок застосування акту амністії.
Батьки уже втратили всяку надію, що злочинець буде покараний, проте не зупинилися, шукаючи справедливості. При нашій зустрічі мама Павла сказала: «Знаю, що Господь – суддя Притолюку, і він понесе свою кару. Проте хочу, щоб і тут, на землі, він отримав те, що заслужив. Лише тоді, можливо, я заспокоюсь».
І як тільки вона довідалась, що у Житомирській області призначено нового прокурора, відразу звернулася до нього. Після зустрічі з Андрієм Гілем повірила, що доб’ється справедливості. 14 червня 2005 року кримінальна справа проти Кедика була направлена для проведення додаткового розслідування, і 31 серпня прокуратурою Житомирської області кримінальну справу знову порушили. Знадобилося більше року, аби довести вину Кедика у вбивстві хлопця. Обвинувачувальна сторона просила за вчинений злочин покарати Кедика позбавленням волі на 10 років. Проте Житомирський апеляційний суд скоротив цей термін до 7 років. Обвинувач звернувся з касаційним поданням до Верховного Суду України, і він його задовольнив. Накінець-то через вісім(!) років батьки добилися справедливості, тому не дивно, що вони звернулися з подякою, адресованою прокурору Житомирської області Андрію Гілю: «... не можу не висловити Вам слова нашої глибокої й щирої вдячності за послідовну і принципову позицію, зайняту по цій ганебній справі, на захист Закону і прав потерпілих від тяжкого злочину. Після семи років поневірянь і нерівної боротьби з працівниками правоохоронних органів і суддями, які, безумовно, були корумповані, я нарешті знайшла розуміння, дієву допомогу і співчуття з Вашого боку, з боку державного обвинувача Селюченко, слідчого з особливо важливих справ Кухаренко... Ви і не уявляєте собі, наскільки полегшили мені й моєму чоловікові наші моральні страждання в зв’язку з втратою від руки лиходія нашого єдиного сина Павла, втратою віри у Справедливість, Правду, Правосуддя. Слава Богу, що гроші не вище за все добре, що є на світі, що є більш високі й важливі цінності!»
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Житомирська область
| Comments: |
