Поліські «Рум’яні щічки» – для маленьких українців
На підприємстві «Чарівна скарбниця» у селі Гірники Ратнівського району на Волині вирішили не займатися торгівлею чи перепродуванням різних товарів, а зайнятися виготовленням продукції. Притому для маленьких діток, яким тільки-но виповнилося 3 місяці. І зараз дитяче харчування під торговою маркою “Рум’яні щічки” знають в усій Україні.
Історія ТзОВ “Чарівна скарбниця”, що в селі Гірники Ратнівського району, розпочалася в 1992 році. Тоді це був звичайнісінький консервний завод, що підпорядковувався радгоспу “Ратнівський”. Будували його, щоб переробляти власну сільгосппродукцію: капусту, огірки, кабачки, помідори, моркву, буряк, навіть молоко і м’ясо. Дехто ще й зараз, мабуть, не забув гірниківські “тушонки”, маринади, каші з м’ясом, соки, напої з лікарських трав… Однак час диктував свої умови. Деяка продукція залежувалася на складах. Тому з 2003 року консервний завод відокремився від сільського господарства, і на його основі створено ТзОВ “Чарівна скарбниця”. На підприємстві починають виготовляти тільки дитяче харчування, і сьогодні його асортимент зріс аж до… 50 найменувань.
Ідея зайнятися тільки виробництвом продукції для діток народилася у генерального директора заводу Володимира Сарапіна давно:
– Звісно, легше було б щось продавати-купувати. Але це ж швидкоминуче, – каже Володимир Олександрович. – Тому, добре вивчивши український ринок, вирішили взятися за найважче – виготовлення харчування для маленьких діток. Бо цієї продукції в Україні не так вже й багато.
– Важко було спочатку?
– Було найважче, коли у 2003 році ми все обладнання закупили, а вдарив мороз 26 градусів. Довелося в такий холод все запускати. Але якось пережили. Нині міцно не стоїмо на ногах, але з колін встали.
Торгова марка “Рум’яні щічки” тепер знана в Україні. 40 відсотків від того, що випускають у селі Гірники, споживає Київ. Географія покупців з кожним роком зростає. До тих, хто полюбляє пюре, соки, десерти, креми з яблук, моркви, абрикосів, вишень, груш, айви та інших фруктів і ягід, додалися жителі Дніпропетровська та Луганська, Донецька і Одеси. Вся продукція – тільки у скляній тарі, має природний смак, колір.
– І зовсім-зовсім не додаєте консервантів?
– До нас надходили пропозиції щодо консервантів, барвників і згущувачів. Однак ми навідріз відмовилися, – розповідає виконавчий директор Тетяна Григорівна Коцюба. – Додаємо в продукцію тільки цукор і де потрібно за технологією – вітамін С. А все решта – натуральне. Для цього навіть орендуємо більше 50 гектарів землі, де сіємо моркву, кабачки, гарбузи. Маємо власний сад. Якщо яблук не вистачає, то закуповуємо від населення.
– А чи перевіряється сировина на вміст, скажімо, нітратів?
– Звичайно. На підприємстві працює спе-ціально оснащена лабораторія, в якій проводиться радіологічний аналіз, перевіряємо сировину, яку ми отримуємо, на вміст нітратів та токсичних речовин. Ось недавно замовили з Миколаївської області повну фуру напівфабрикату з кабачків. Богу дякувати, що не проплатили за нього грошей. Бо коли зробили аналізи, то вміст нітратів перевищував допустимі норми у кілька разів. Довелося продукцію забракувати і здати на згодовування коровам.
В майбутньому на заводі планують виробляти мариновані овочі. Зокрема соус томатний, як колись, без добавок модифікованих крохмалів, без згущувачів, щоб у ньому були тільки всі натуральні продукти і спеції. Та й виробництво дитячого харчування планують наростити до 260 тисяч банок в рік. Продукція “Чарівної скарбниці” неодноразово брала участь у різних всеукраїнських конкурсах. А нещодавно генеральний директор Володимир Сарапін отримав за професіоналізм винагороду “Лідера України”.
– Сьогодні для нас головне – обладнання. Багато що на заводі потрібно замінити. Ось, наприклад, по досвід ми часто їздимо до своїх сусідів з Малорити, що в Білорусі. Там такому ж заводу, який випускає харчування для дітей, допомогла держава і президент, виділивши кілька мільйонів на обладнання. До них заходиш – дійсно Європа. Бо в цій країні не на словах діє програма “Діти Білорусі”. В Україні теж аналогічна програма є, тільки грошей під неї – катма. Тому все доводиться наживати самотужки.
Марія ДУБУК,
Волинська область
| Comments: |
