Найкраща черепиця – зі сміття

– Зазвичай використана пластикова пляшка  чи поліетиленовий пакет потрапляють у смітник. І дарма, – вважає Самвел Асатрян, – адже з цього матеріалу може вийти прекрасна покрівельна черепиця. Така технологія у світі вже існує. Правда, в Україні вона майже не поширена. Однак за нею, безперечно, майбутнє, бо, по-перше, використовуються відходи, по-друге,  якість продукції доволі висока – черепицю практично неможливо розбити, по-третє, колір на ній навіть через десятки років під сонцем не „вицвіте”, бо виплавляється  мате-ріал при досить високій температурі – не менше 230 градусів.
– Технологічний процес не дуже складний, – доповнює Самвела його помічник Олександр Івчук. Насамперед варто подрібнити  пластикові відходи, потім переплавити у спеціальній печі, до цієї суміші для ваги та  міцності додати пісок, на іншій спе-ціальній машині перемішати усе та виготовити в’язкі „ковбаски”, які потім потрапляють під прес і стають  полімер-піщаним виробом. Зрештою, попри простоту, доки ми налаштували лінію на нормальну безпере-бійну роботу, довелося досить довго „поекспериментувати”. З’ясувалося, що для того, аби кожна черепичина  була до міліметра однаковою, потрібно до грама  виважувати сировину. Це нам вдалося, і зараз виробничий процес набув стабільності. Виготовляємо щодня до сорока квадратних метрів покрівлі. Невдовзі, надіюсь, запрацюємо на повну потужність. А це – 120 „квадратів” щодня. Просто треба виробити систему збуту. За два місяці роботи нам вдалося чимало зробити у цьому напрямку, а з часом, віриться, зробимо ще більше, адже попит на продукцію зростає з кожним днем.
Правда, не обходиться й без проблем. А найбільшою з них для цеху, який розташувався у селі Привільне Дубенського району у колишньому колгоспному складі, що останнім часом пустував, залишається  заго-тівля сировини. Нині розраховувати на те, що її у достатній кількості доставлять  сільські жителі, даремно. Бо, скажімо, для того, аби робота цеху  протягом місяця була безперебійною, треба аж десять тонн по-лімерного сміття. А  такої кількості жителі Привільного, звичайно, не забезпечать. Тут потрібно  на теренах Дубенщини створити заготівельне підприємство, яке закуплятиме у населення пластикові матеріали, а потім забезпечуватиме ними виробництво. Нині ж закупку сировини доводиться проводити у Рівному, де  така заготівля налагоджена.
Характерною особливістю цеху, у якому задіяно п’ять робітників, стало те, що тут враховують індивідуальні запити замовників: як по кольору, так і по формі полімер-піщаних виробів. А ще спробували за оригінальною методою виготовляти тротуарну плитку. За міцністю вона просто унікальна: молотком бий – не розіб’ється.
Самвел Асатрян зізнається, що подібне  виробництво хотів запровадити ще років п’ять тому. Однак  тоді на заваді стали як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники. Нині  ж  ставлення до впровадження новітніх технологій  у державі кардинально змінилося. На цьому шляху – всюди „зелене світло”. Просто вкладай кошти у раціональну справу і доводь, що вона варта уваги. Асатрян саме так і вчинив, і, схоже, подав хороший приклад для наслідування по всій країні.  А на теренах України такого сміття, як пластикове, ой, як багато!

Сергій Новак,
Рівненська область