Заморські помідори з холостяцьких теплиць

Особливо вражають теплиці. Ні, не самі споруди – вони традиційні. А ось те, що в них вирощує овочівник-любитель, багато в чому унікальне. Скажімо, вам доводилося тримати в руках півторакілограмового помідора? А тут такі ростуть. Це, зокрема, американський сорт-гігант “Спринт-таймер”. Трохи менші помідори сортів “Деліціозус”, “Ведмежа лапа”, “Бич-бой”, “Зеландія”, “Велика дівчинка”. А загалом Георгій вирощує томати ста(!) сортів. Вони різняться і кольоровими гамами – традиційно червоні, жовті, рожеві, чорні, малинові, зелені; і формою – круглі, конусоподібні, овальні, перцевидні, серцевидні, сливи та навіть кубічні. Є “зебри” – зелені з жовтими смужками помідори сортів “Дон-Жуан”, “Авіорі”, “Тигрела”, “Де-барао”. Та чи не найекзотичніший – це “Голуба ялина”, що росте на оксамитових кущах.
Найоригінальнішими сам Георгій вважає сорти “Ерос”, “Аурія”, “Ілена”, а найурожайнішими – голландські “Дельфін”, “Президент”, “Шепарос”, “Астона” та інші. І усе це розміщується на 160 квадратних тепличних метрах. Звісно, мороки з цим господарством ой-як багато. В теплицях доводиться проводити по 4-5 світанкових годин, доки сонце не вельми припікає, а також вечір. Особливо клопіткі в технічному процесі стадії вирощування гарної розсади (без будь-яких хімічних стимуляторів), правильного формування кущів (пасинкування). А ще підтримування температурного режиму і досвічування люмінесцентними лампами.
Насіння соловичівський овочівник отримує зі всієї України, а також з Молдови, Росії і навіть Італії. Має безліч спеціальної літератури, каталогів, користується посівними календарями, у тому числі тими, що друкуються у “Віснику і Ко”. Зрештою, без цього ніяк не обійтися, адже за фахом Георгій Кондратюк зовсім не агроном, а інженер-конструктор радіоапаратури, довгий час працював головним інженером, директором райтелекому. Тепер його знають в Турійську, Ковелі, Нововолинську як великого знавця овочівництва, залюбки купуючи у нього унікальну тепличну продукцію. Є у Георгія Зіновійовича ще одне захоплення (знову ж таки клопітке) – нутрії. Але це вже, як кажуть, зовсім інша тема.

Василь ТРОФИМУК,
Волинська область