Прозу Григорія Мацерука визнано кращою книгою

Син синьоокої Волині, Григорій Мацерук після закінчення Львівського державного університету працював у чернівецькій газеті “Молодий буковинець”. Із задоволенням їздив у відрядження по всій Буковині й відчував особливу радість від нових знайомств, враження від яких виливалися у щирі розповіді на газетних шпальтах. Життєві спостереження, почуття до земляків-волиняк, до буковинців, які теж стали своїми, до людей, яких дуже любив, лягли в основу сюжетів новел і оповідань, які він творив одержимо, наче поспішаючи встигнути зробити все, що задумав. Певно, відчував, що йому відміряно дуже коротке земне життя. Через серцеву недугу він пішов в інший світ у 27 років, залишивши у спадок великий творчий доробок. Частина його творів увійшла до книги “Заповідаю довго жити”, яка вийшла у київському видавництві “Радянський письменник” посмертно (1983 року). Багато з них публікувалися у місцевих та всеукраїнських виданнях. Кілька новел надруковані й у хрестоматії “Письменники Буковини”, друге видання якої побачило світ 2004 року.
Своєрідним пам’ятником Григорію стала книга його новел, оповідань та повістей “По кому росте трава”, упорядкована  дружиною та сином Артемом, що вийшла у чернівецькому видавництві “Букрек”. Тут вміщено майже всі твори автора, які він встиг написати у студентські роки та в більш зрілу пору. Нещодавно книга була визнана кращою на Буковині минулого, 2005 року, у номінації “проза”. Під час  проведення виставки “Книжковий світ Буковини”, організованої облдержадміністрацією у рамках святкування 15-ї річниці Незалежності України, відповідний диплом було вручено дружині Григора, журналістці Валентині Мацерук. Такого ж диплома удостоєний видавець в особі директора “Букреку” Дарини Туз-Максимець.
Книга уже знайшла свого читача, і що найприємніше – читача прихильного та розуміючого, бо філософія творчості Григорія Мацерука проста й близька, як і слова автора, винесені епіграфом: “По добрих людях, коли вони помирають, хоч травичка на пам’ять росте…”

• Нравится
•