Джип приперся… в ліжко!

В неділю, 27 серпня, жителі районного містечка Демидівка, що на Рівненщині, мали чому дивуватися: джип «Тойота Ленд Крузер» в’їхав у будинок Лариси Грицини. На щастя, ніхто з людей не постраждав, хоча за мить перед цією жахливою пригодою тротуаром проходила жінка з дитячим візочком. Сама господиня у той день гостювала в сестри...

 

У будинку після «наїзду», наче після вистрілу  з гармати

Дивитися на фото – це одне, побачити реальну картину наслідків цього наїзду – зовсім інше. Чесно кажучи, коли зайшла в будинок, то вжахнулася: у кімнаті, в яку влетів джип, – купа виваленої цегли й штукатурки, спальний гарнітур понищений, а у стелі зяє дірка. В іншій кімнаті стіна теж фактично понищена, бо джип протаранив ще й міжкімнатну стіну. Словом, таке враження, що сюди бабахнули з гармати. Сусідка, з якою розмовляла, так і сказала: «Вибігла, бо почула страшний вибух». У неї в квартирі стіни теж полопали (живе в одному будинку з Ларисою). Лише на мить уявила ситуацію, якби це сталося, коли госпадиня відпочивала у своєму новому ліжку... Але того дня вона була у сестри в селі Берестечко. Під вечір вже збиралася додому, коли до неї зателефонували знайомі: «В твою хату в’їхав джип!» Думала, жарти. Згодом знову дзвінок – і та сама фраза. А ще через деякий час за нею пригнали авто, аби забрати додому.
– Коли приїхала, машини вже у хаті не було, не знаю чому, але мене не дочекалися, – розповідає про те лихо потерпіла господиня будинку Лариса Грицина. – Зайшла в середину і від шоку мало не впала: спальню, за яку ще повністю не виплатила гроші, треба викидати. Тоді вже очевидці мені переказали, як тут все відбувалося, адже людей тоді назбиралося багато, бо то ж центр. Виявляється, власник джипа і його супутниця ще в суботу увечері у нас «вишивали». А в неділю о пів на п’ту вони їхали з Хрінників, за кермом сиділа дівчина. Вона, замість того, щоб загальмувати, газонула і через бордюр, тротуар, кущі в’їхала прямо мені у спальню. Добре, що зачепила сливку, бо якби не дерево, то, напевно, проперла б через усю хату, і батереї на вулиці опинилися б. Сюди приїхала міліція, дівчину швидко забрали і вивезли, але не в лікарню. Навіть, як мені розповідали, прибув начальник демидівської міліції Кравець, хоча він тоді був у відпустці, його брат, який працює в дубнівському МРЕВ, і Юрчук – працівник демидівського «обехеесес». Цікаво, що вони тут усі робили? За п’ять хвилин вже й трактор був, і дуже поспішали, щоб швиденько забрати джипа (пізніше вже з’ясувала, що ніяк не могли зрушити його з місця, аж поки не зрізали сливу – авт.). Коли наступного дня звернулася в міліцію, щоб написати заяву, то папір мені дали дуже неохоче, мовляв, для чого її писати, коли усе зафіксовано. Хлопці, мабуть знайомі власника джипа, котрі виїхали по мене, зразу казали, що все буде добре. А наступного дня приїхали і попросили дати згоду забрати авто із штрафмайданчика.  Запропонували двісті доларів. Я відмовилася, бо мені тих грошей аби вистачило телевізор відремонтувати. А скільки треба на ремонт і спальню! Тоді вони сказали: «Якщо ти не хочеш двісті, то ми зараз поїдемо в міліцію і там усе за триста порішаємо». Не знаю, як вони там «рішали», але машину їм віддали. Наскільки мені відомо, кримінальна справа не порушена, бо немає жертв, дякувати Богу. Хоча, як мені розповідали, за мить до цього тротуаром проходила жінка з дитячим візочком. В міліції мені пояснили, що матеріальні збитки можу повернути через суд. Тоді я попросила, аби дали дані власника авто. Неохоче, проте сказали, що це тридцятирічний Олег Волошин із села Мар’янівка Горохівського району Волинської області, номер авто СЕ78–77АС. Не знаю чому, та до цього часу сюди не направили експертів, щоб визначити суму нанесених збитків. Я прекрасно розумію, з ким маю справу і що цих людей «кришують», але всі матеріальні витрати хочу повернути, бо вони немалі.

«Звичайне ДТП, таких кожного дня десятки»

Щоб з’ясувати детальніше про цю пригоду, зателефонувала до начальника міліції Демидівського району Ігоря Кравця (правда, перед цим проконсультувалася у волинського міліціонера, котрий працює на досить поважній посаді, як у подібних випадках мали б діяти його колеги). Він відразу ж після першого запитання сприйняв мене у штики, дивуючись, чому цікавить це «звичайне ДТП», адже «таких кожного дня десятки, при цьому ніяких жертв не було, журналісти самі вже всього понапридумують, аби зробити сенсацію». Слухаючи Ігоря Леонідовича, склалося приблизно таке враження: «Подумаєш, було б про що писати! У Демидівському районі джипи «завалюють» в хату мало не щодня». Зрештою, для мене це не дивина, бо приблизно таке ставлення до нас майже у всіх працівників міліції. А особливо, коли з’ясовуєш деталі якогось «ЧП». Хоча вище міліцейське керівництво на зустрічах з журналістами мало не сипле перлами, розповідаючи про «тісну співпрацю» із засобами масової інформації. Навіть роздають подяки та нагороди... Зрештою, «люб’язно обмінявшись думками» про нашу роботу і роботу міліції, мені вдалося почути від Ігоря Леонідовича більш конкретні відповіді. За його словами, він опинився на місці ДТП випадково – «проїжджав у той час поруч, подивився, і поїхав далеко, бо був у відпустці». А працювала там група у складі Ігоря Тимощука, оперуповноваженого працівника міліції, Володимира Юрчука, оперуповноваженого відділу боротьби з економічними злочинами, та Віктора Кондратюка, помічника дільничного міліціонера. Чому сюди прибув брат начальника міліції Віктор Кравець, так і не зрозуміла. Ігор Леонідович пояснював це тим, що він – працівник другого міжрайонного відділу ДАІ дубнівської Державтоінспекції, але не вказав на нього, коли називав склад слідчо-оперативної групи. Хто був за кермом, він теж не знає. Це, мовляв, треба запитувати у Тимощука, якого на час розмови на роботі не було.

– Потерпіла подасть у суд, тоді й призначать експертизу, будуть розбиратися, – пояснює цю ситуацію Ігор Кравець. – Джип його власнику віддали у цивільному порядку, згідно з  законодавством. Я розумію, люди хочуть, щоб хтось за них вибив гроші, бо справи по ДТП, буває, роками тягнуться. Але я не можу на когось насідати і щось вимагати. Мені, знаєте, не за себе, а за міліцію образливо...
Вимагати Ігорю Леонідовичу, думаю, нічого і ні в кого не треба. А от зайти до хати потерпілої, якщо вже він опинився там випадково, міг би. Дивує, що начальник міліції навіть не поцікавився, які ж наслідки цього  «звичайного ДТП». Напевно, тоді воно справило б на нього трохи інше враження. А може, вже й не виглядало б таким собі буденним явищем...