Як тітка Марія буряки сапала…

У тітки Гані вибирати буряк запланували на понеділок. А в неділю, відразу після церкви, до неї забігла тітка Марія перепитати чи немає змін. Домовилися йти зі сходом сонця, щоб до полуденної спеки зробити. На тому й розій-шлися. Тітка Марія хоч уже й на пенсії, але її знають як вправну, моторну господиню. Та навіть найневтомнішим іноді потрібен відпочинок. “Приляжу хоч на годину – неділя ж, та й до вечора ще довгенько”, – вирішила тітка і тільки усмішка осяяла сонне обличчя жінки.
Невідомо, скільки спала, як раптом прокинулась – і зирк у вікно: “Ой, людоньки, та надворі вже білий день! А на буряк же домовлялись, як сонце зійде”. Зібралася, вхопила велосипед і чимдуж на поле. Жінки жили на різних вулицях, і тітці Марії потрібно було проїжджати повз хату господині буряків. Картаючи себе за те, що спізнилась, не насмілилась зайти до хати, щоб забрати Ганю, – погнала прямо на поле. І лише проминула крайню хату вулиці, як перед очима відкрився широчезний лан, покреслений вузенькими смужечками меж. Коли ж людське око не віднайшло там ні людської душі, серце у грудях сповільнило стукіт. Ху, не спізнилася. Більше того – знову, як завжди, перша. Віднайшла потрібну грядку, зайняла рядок та й нумо до роботи. Вже коли відбила добрий загін, стала переживати, чому це до неї ніхто не приєднується. Що та Ганя собі думає, скільки ж то можна спати. Та й день, мабуть, якимсь негожим буде: на поле приїхала, як ще сіріло, і чим довше роблю, тим темніше стає. Може, це якесь сонячне затемнення? А коли вже стемніло так, що й рядка стало не видно, щоб сапку встромити, у голови закралась страшна думка: “А, може, це кінець світу? А я ж тут сама, серед поля…” Скочила на велосипед, та й знову у село поїхала. Доїхала до Ганниної хати, дай, думає, забіжу, спитаю, що діється, чому та на буряк не вийшла. А її вже з вікна помітила Тетяна, Ганнина дочка, та й каже до матері: “Он знову тітка Марія до нас спішить, мабуть, їй на завтра не вийде прийти на буряк допомогти, то вирішила попередити”. Ще вона не встигла закінчити, одразу у відчинені двері загукала Марія:
– Ганю, ти чого на буряк не йдеш?
– Який буряк? Я спати лягаю.
– Коли ти виспишся? Я вже такий загончик відбила… Завтра доспиш.
– Де ж завтра доспиш? Я ще й сьогодні не починала. То ж тільки десята година вечора.
Тітка Марія так і сіла. Це дало відповідь на всі її запитання. А вже наступного дня, у понеділок, вони добряче посміялися з тітки Марії і її хвацької вдачі до роботи.

• Нравится
•