Триста років українці- запроданці допомагали Московщині нищити державу

Нещодавне поминання ро-сійського монарха Романова віруючими Московського Патріархату в українській столиці здивувало не тільки здравомислячих наших громадян, а й людей з-за кордону. Якась гостя не могла втямити, чому цей натовп присунув від нашої святої Лаври, узурпованої московськими найманцями, до віковічної української святині – Святої Софії, а не до Кремля? Що, у нас, в Україні, давали наказ стратити царя-батюшку? Чи у нас почалася ота безбожна більшовицько-комуністична вакханалія? Раніше з червоними знаменами у нас понищили тисячі церков, тепер з такими і ще з біло-червоно-голубими кинулись «рятувати православіє в Україні». На превеликий жаль, на величезний сором, нинішня влада, на яку нація покладала надії, дозволяє розгул оцьому московському цинізму та безкультур’ю і антиукраїнському шабашу. Спостерігаючи за всіма подіями, слухаючи промосковських віруючих, складається враження, що ці люди взагалі моляться вже не Богу, а тільки Московському Патріархату. І для них не існує таке поняття, як християнство, а лише російське православ’я. Про любов взагалі не може бути й мови: на обличчі цих «мироносців» озлобленість і лють. А на «великого праведника слов’ян» Каурова (голова союзу православних громадян України й одеської організації «Единое Отечество») взагалі страшно дивитися. Хай мене Господь простить, але це з вигляду «люципер во плоти», а «слов’янства» у ньому стільки, скільки праведності в анцихриста. Ось лише мізерна доля з його виступів: «…Украинская православная церковь является противницей создания т.н. «единой поместной церкви», она поддерживала не того кандидата, она в нерозрывной связи с Россией, Церковь против реабилитации вояков ОУН-УПА, Церковь и ее чада против вступления Украины в НАТО и Евросоюз… Но христиане не без оружия. Есть у нас неотразимое оружие – Слово! И «Имя Ему: Слово Божие… Из уст же Его исходит острый меч, чтобы им поражать народы». Це – лозунги Кремля. І ще того Кремля, який нищив усіх і все! То є в Україні влада?! То діє в Україні Конституція, яка чітко забороняє антидержавну діяльність. Йому допомагає у цій «священній справі» ще одна «поборниця православ’я», усім відома Вітренчиха. А фрази, які чуєш з вуст стареньких бабок, як наприклад: «Янукович будет премьером! Мне сказано!», перепрошую, можуть говорити лише біснуваті. І вся оця промосковська зграя, створивши організацію «Прорив», сіє зло та розбрат на нашій українській землі. Для московських спецслужб – це надійний шлях впливу на Україну.
Чесно кажучи, зовсім не дивує те, що участь у цих вакханаліях беруть росіяни чи зросійщені наші громадяни. Але, перепрошую, яким же треба бути убогим духом і неуком у знаннях рідної історії та Святого Письма, щоб називатися українцем і ненавидіти своє рідне! Або продажним! Бо хрестячись, клянучись, доводячи канонічність і благодатність Московського Патріархату, продають МАТІР-ЦЕРКВУ, засновану В КИЄВІ нашим українським князем ВОЛОДИМИРОМ! Як можна називатися віруючим, не виконуючи Заповіді Господні, а керуючись лише  канонами, складеними вже церковними ієрархами? Ох, яким же пророком, виявляється, був російський філософ Булгаков, коли, спостерігаючи за діяльністю церкви у Московщині, сказав: «Так, вони побудують християнство на нашій святій Русі. Християнство без Христа».
Стривожений останніми по-діями, Патріарх Філарет звернувся до Президента у відкритому листі, в якому чітко вказує на грубе втручання чужої держави у церковні справи, розпалювання ворожнечі, порушення Конституції України. Адже нещодавно голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московської патріархії, митрополит Смоленський Кирил Гундяєв заявив про вирішення питання церковного розколу в Україні «політичною волею української влади». А від нинішніх антидержавних коаліціянтів можна чекати чого завгодно. Правда, чи зреагує наш млявий Віктор Андрійович на це звернення –  сумнівно.
Але небайдужі українці не можуть зараз спокійно вичікувати, як розгортатимуться події. Ми мусимо відстояти нашу державність, а без незалежної церкви це буде зробити надто важко. Нам має бути соромно, що наші святині – Почаївська й Київська Лаври – ще досі в загребущих московських руках, які жодного відношення не мають до їх заснування і розбудови (одна дісталася від царя-батюшки, інша – від комуністичних вождів). Ми не повинні чекати, коли Москва з поклоном віддасть їх нам. Цього не діждатися. Маємо змусити владу повернути НАШІ СВЯТИНІ у материнське лоно.  Але це вже інша тема.