Ледве піднялося сонечко, а дворічний Мишко з трирічним братиком Владиком уже гралися у дворі свого будинку. Вони чекали тата, котрий власною підводою щоранку збирав по вулицях Буцина, що в Старовижівському районі, молоко. Дуже вже хотілося хлопчикам покататися. Тож, як тільки тато під’їхав – вони тут як тут. Поки він пішов за чимось до хати, діти миттю повилазили на віз.
Чи щось злякало коня, чи з іншої причини він раптом різко рвонув з місця і галопом помчав дорогою, тягнучи за собою воза з переляканими дітьми.
Першою страшну картину побачила Валентина Люклянчук. Вона якраз поралася на своєму подвір’ї. Схопила велосипед і щосили поїхала наздоганяти воза, бо коні, наче ошаліли – неслися хтозна куди.
Назустріч на велосипедах їхали два підлітки. Звісно, відразу зрозуміли, що сталося лихо. П’ятнадцятирічний Володимир Дудко, не вагаючись, кинув свій велосипед і якось на ходу зумів заскочити на підводу. Заспокоюючи дітей, нагнувшись униз, дістав віжки, що сунулися волоком, і натягнув їх. Йому дивом вдалося направити коней, що були в десятках метрів від глибокої канави, до густої посадки. Коні стишились. Разом з жінкою, котра їхала слідом, Володя зняв з воза заплаканих, приголомшених лихою пригодою дітей.
Цю історію розповів односельчанин хлопця, депутат сільської ради, нині пенсіонер Петро Кошелюк. Каже, що, крім безмірної подяки від батьків врятованих хлопчиків, про справжній героїчний вчинок Володі мають знати люди. Бо особливо тепер, у непростий наш розхристаний час, треба помічати хороше. Ставити в приклад добрих, чуйних. Таких, як Володя, котрий, до речі, з п’ятого класу прислуговує священику у церкві. Пізніше хлопець зізнався: коли заскакував на воза – було дуже страшно. Але стало шкода Мишка і Владика. Тож, перехрестився: “Господи, поможи…” і кинувся назустріч небезпеці. І Він допоміг, подарувавши відчуття невимовної радості за поміч ближньому.
Волинська область
Comments: |