Рівненський губернатор наводить в області порядок

Призначення головою Рівненської обласної адміністрації Віктора Матчука для багатьох жителів області було певною мірою несподіванкою. Не тому, що він не достойний такої високої довіри, а просто-напросто це ім’я широкому загалу не надто було відоме, як, скажімо, його попередника. Перше знайомство з обласним головою справило досить приємне враження. Впевненість, яку відмітила у пана Віктора, позбавлена отих хворобливих амбіцій, що дуже часто є чи не характерною рисою наших високоповажних чиновників. Його чималий виробничий досвід та практичні знання економічних процесів й «тіньових» ходів, виваженість, поміркованість, розуміння проблем та потенційних можливостей можуть реально вплинути на поліпшення ситуації в області. Зрештою, час розставляє усе на свої місця і дає оцінку як подіям, так і людям. А поки що послухаємо, як голова Рівненської ОДА бачить свою роботу на цій відповідальній посаді.

– Вікторе Йосиповичу, найперше хотілося б почути, як Ви зреагували на пропозицію cтосовно цієї посади і чи не була вона несподіваною?
– Після президентських виборів, коли став членом «Народного Cоюзу «Наша Україна», бо входив до Народного Руху України, моя робота була пов’язана виключно з розбудовою партії, з виборами 2006 року – як місцевими, так і парламентськими. Робота в цьому кабінеті справді несподівана для мене, бо вона не була моєю мрією чи ціллю. Просто є такі поняття як «команда» і «треба». При відповідних обставинах я від них не відійшов.
– Яку спадщину отримали в економіці області?
– Результат за чотири місяці по промисловості був мінус 3,6 відсотка до планових показників. Зараз маємо плюс 0,5 відсотка. На Рівненській атомній станції ситуація непогана. Однак там можна досягти набагато вагоміших показників. За перше півріччя 2006 року все-таки є обнадійливі результати: план надходжень до обласного бюджету перевиконано (108,7 відсотка).
– Тобто область має хороший потенціал для свого економічного, а отже, й соціального розвитку?
– Головний потенціал області – люди. На жаль, вони зневірені, змучені постійною брехнею, обіцянками. Перед виборами ми об’їздили усі райони, і знаємо ситуацію на нашій Рівненщині. Один з перших кроків, що був зроблений облдержадміністрацією, – це розпорядження про організацію чотирьох виїзних комісій з 15 чоловік. Кожну з них  очолював один із заступників голови облдержадміністрації. Вони об’їздили 16 районів, і вже підготовлена  довідка про соціально-економічний стан кожного району. Першим етапом нашої роботи є завдання зібрати інформацію, другим – проаналізувати її. І на базі проаналізованих результатів, тобто показників кожного району та окремих галузей, розробити програму не на десять-п’ять років і не на рік, а на шість місяців. Щоб до кінця року люди побачили позитивну динаміку і зрозуміли, що зроблено, а що ні.
– Якщо Ви маєте чітке уявлення про ситуацію на Рівненщині, то й відповідно визначилися з пріоритетними напрямками роботи: куди найперше виділяти кошти, силу, ресурси.
– Не все визначається коштами. Гроші, як на мене, потрібно найперше спрямовувати в бюджетну сферу. Адже вони заробляються для того, щоб поліпшити життя людям, які живуть в області. Тобто вони мають іти виключно на такі цілі. Ми спрямовуватимемо кошти туди, де можна відчути швидкий ефект і є довготермінові перспективи. Мається на увазі енергозбереження, теплозбереження і бюджетна сфера. Наступне важливе питання: реконструкція шляхів області. Його потрібно  відпрацювати з Міністерством транспорту. Ще один з головних напрямків роботи – підвищення інвестиційної привабливості регіону. Можна звітувати перед Києвом про створення тисяч робочих місць, а на запитання: «Покажіть хоч одне підприємство, яке відкрилось?», розводити руками.
Один з пріоритетних напрямків роботи – це розвиток села. Рівненщина завжди була продуктивною сільськогосподарською областю. На одній з нарад відпрацьовували питання часткової компенсації відсотків по кредиту тим підприємствам, які будуть зараз скуповувати зерно на хліб у підприємств-сільгоспвиробників на території області. Це необхідно, щоб стимулювати закупівлю і ціни на хліб. Лісове господарство – це теж пріоритетний напрямок, який потребує відповідної уваги. 38 відсотків всієї території області вкрито лісами. У нас є зручне географічне положення: знаходимося на перехресті залізничних та автомобільних шляхів. Більше того,  ще є міжнародний вихід на кордон з Білоруссю, про який просто забули. Маємо міжнародний аеропорт Рівне, якого на Заході України ні в кого нема.  До нього теж руки ні в кого не доходили.
– Вікторе Йосиповичу, Ви оптимістично дивитеся на ситуацію, що склалася у державі, й сподіваєтеся, що при таких «розкладах» в Уряді, які передбачаються, можна буде йти вперед? Зрештою, як відомо, східні інвестори ставили умови, коли просувалися у західні області. І чи не їхні «умови» змусили бізнес у 2004 році вийти на Майдан...
– Нам вже не так просто поставити якісь умови. 15 років намагалися це зробити. Чим все закінчилося – самі знаєте.  «Розборки» київських політиків нагадують мені дитячі забави у пісочницях, коли не можуть поділити своїх відеречок і лопаточок. У них до нас руки не доходять. З одного боку, це погано, з іншого – добре. Порівняно з реальними проблемами, про які ми з вами говорили, їхні виглядають надуманими, зав’язаними на особистих стосунках. А нам потрібно робити своє, бо мусимо мати конкретні результати.
– Щоб Ви могли сказати людям, аби Вам повірили, що на Рівненщині будуть певні зрушення на краще?
– Віра – це така річ, яка часто тримається на обдурюванні. Особливо під час виборів. Тому я скажу так: «Не вірте нікому, поки  через півроку не перевірите: те, що вам пообіцяли – правда». Мені, як і кожному чиновнику, вірити на слово не треба. Кожного потрібно контролювати і перевіряти, мене теж. Вірте лише самим собі, більше нікому. Якщо в чиновника не вистачає розуму допомогти людині, то йому повинно вистачити клепки хоча б їй не шкодити. А якщо чиновник ще й не чистий на руку, то це вже стає моєю особистою справою. Те, що я очолював акціонерне товариство і був менеджером, зараз мені дуже допомагає. Я чітко уявляю, що таке реальна економіка. Тому з тими людьми, які хочуть працювати, ми завжди знайдемо спільну мову. А у того, хто хоче мене обдурити, ніяких шансів  немає, і він повинен це зрозуміти з самого початку.

Розмовляла Ольга ЖАРЧИНСЬКА