Діти з вродженим… алкоголізмом

Як свідчить статистика, в Україні щороку народжується понад 200 діток з цим страшним діагнозом. А скільки ще їх проживає у містах та селах недіагностованими?
Рівненський міський будинок дитини – саме те місце, де найперше проходять реабілітацію дітки з усієї області з вродженим алкогольним синдромом. Доглядають їх до трьох, а інвалідів – до чотирьох років. Далі – дорога у старше майбутнє. Чи веселковим воно буде для цієї малечі?
– Порівняно з минулими роками, кількість діток з вродженим фетальним алкогольним синдромом збільшилася, а специфіки лікування таких пацієнтів нема, – відверто зізнається лікар-педіатр Рівненського будинку дитини Павло Лютко. – В основному це виховний і логопедичний процес, масажі, плюс загальноукріплюючі препарати. Але ефект від того малий, бо ж є закладка генетична. Ці діти можуть бути більш нервові, збуджені, агресивні, чи навпаки – спокійніші – залежно від міри ураження мозку. Вони пізніше починають ходити, дуже щупленькі, маленькі. Загальну школу відвідувати не можуть – ми направляємо їх у спеціалізовані заклади.
Боляче усвідомлювати, що зі 126 діток, які виховуються у цьому будинку дитини, немає жодної... сироти. Їх усіх забрали від живих батьків, які не змогли (чи не захотіли?) розділити з ними тепло свого серця, забезпечити своїй кровинці належний догляд. Не дивно, що при цьому й навідуються до малюків вкрай рідко. Павло Филимонович розповідає неймовірні, з погляду здорового глузду, історії.
– Як правило, батьки приходять до наших діток дуже-дуже рідко, за винятком мам-одиночок, які віддали малят на тимчасове утримання у зв’язку з незадовільними умовами проживання, – розповідає лікар. – Буває, приїдуть у тиху годину, коли крихітки сплять, – і відразу збираються додому зі словами “то скажіть юристу, що я була”. Аби лише відмітитися. Навіть коли й пощастить їм побачити власне чадо на вулиці чи в ігровій – не впізнають. До нас нерідко потрапляють діти, народжені мамами з розумовою відсталістю (олігофренія). Одного разу така мати привезла 4-місячне дитя. Запитую, чим годувала. Каже, давала все, що й старшим: супчики, картопельку. А тоді згадала, що немовля дуже не любить... щавлевий борщ. Є мамочки, що мають по троє дітей, кожне з яких виховується у спецзакладі, – і далі народжують. Це в них добре виходить.

– Сьогодні проблема фетального алкогольного синдрому та фетального алкогольного ефекту – одна з головних причин відставання дітей у розумовому розвитку, – розповідає завідуюча медико-генетичної консультації Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені Віктора Поліщука Любов Євтушок. – Це велика проблема для суспільства. За даними спеціалізованої літератури, тепер в Україні 10-12% жінок бодай раз на тиждень вживають алкоголь. Як такої критичної дози, яка може викликати ураження головного мозку майбутньої дитини, не існує. Але пересторога завжди є. Особливо небажане вживання спиртних напоїв під час вагітності. Найнебезпечнішим вважається перший триместр, коли в дитинки формуються органи і системи органів, – можуть виникати вади розвитку. Зловживання алкоголем у пізніший термін вагітності теж не минає безслідно – впливає на поділ клітин. Як наслідок, немовлята народжуються з меншим життєвим потенціалом, дрібніші.
За словами медиків, найбільше впливає алкоголь на формування головного мозку, тож майбутні дітки неминуче відставатимуть у психічному та фізичному розвитку, у них яскраво простежиться порушення поведінки. Як не дивно, фетальний алкогольний синдром від батька не залежить. Винна лише мама!
– Головна профілактика, яка дає 100%-ий попереджувальний ефект, – не вживати жінкам спиртного під час вагітності, – продовжує Любов Степанівна. – Протягом 2005-2006 років у Рівненській та Херсонській області триває пілотний проект спільно з Каліфорнійським університетом. Досліджуємо, як впливає алкоголь на дитину в пренатальний період, коли маля знаходиться в утробі матері. Ми сподіваємось, отримані результати допоможуть знайти відповідь на питання, як покращити профілактику патології та краще допомагати ураженим дітям. Сьогодні, на превеликий жаль, можна констатувати, що близько 10% малят, які потрапляють у будинки дитини, мають страшні симптоми внаслідок ураження алкоголем ще до народження.
Щорічно лише у Рівненській області з фетальним алкогольним синдромом народжується до десяти діток. Щодо іншого діагнозу, який значно поширеніший, дуже схожий за симптоматикою до згаданого синдрому і теж викликає розумові порушення, – фетальний алкогольний ефект – на жаль, статистики ще не існує.

Є хлопчики й дівчатка, які на вигляд здорові, а навіть у три-чотири рочки слова не вимовлять. Вихователі й педагоги Рівненського будинку дитини докладають максимум зусиль, щоб поставити їх на ноги, прищепити бодай часточку чогось доброго. Не можна без сліз дивитися, як ці напіврослинки тягнуть свої рученята до Павла Филимоновича, своїх нянечок. Відчувають, що тут їх ніхто не образить, не скривдить.
– У нас є правило – три табу для працівників, – каже Павло Лютко. – Не кради, не їж дитячого і не бий дітей. Ми з малятами, які мають різні патології, скажімо, дитячий церебральний параліч, мікроцефалію, вади серця, синдром Дауна, працюємо за різними методиками. Результат хороший.
Рівненський будинок дитини добре оснащений матеріально. Як вдалося з’ясувати, далеко не все тут робиться за державні кошти. Але на це немає жодного нарікання. Навчилися залучати спонсорів. Багато чого, скажімо іграшок, працівники роблять власними руками. З-поміж безлічі сучасних апаратів та пристроїв особливо здивував “сухий” басейн. У ньому замість води насипано сотні різнокольорових гумових кульок. За словами медиків, це улюблене місце перебування маленьких пацієнтів. Окрім великої розвиваючої функції, такий басейн виконує ще й лікувальну – робить точковий масаж. Прибула новинка (точніше, їх тут аж три) з-за кордону від спонсорів-німців. Доброчинці ніяк не могли зрозуміти, чому наші митники взялися рахувати кожен м’ячик як окрему іграшку. Довго доводилося пояснювати, що це все – один цілісний предмет: кульковий басейн.
Мабуть, тому дітки так звикають до своїх наставників. Павло Филимонович з тривогою розповів про невтішні цифри: дуже багато малюків, яких вони з часом переводять в інші спеціальні установи для подальшого навчання та реабілітації, невдовзі там помирають. Чому?..