Любов Микити Хрущова до кукурудзи почалася зі смордвівського качана?
У селі Смордва Млинівського району за всю його багатовікову історію найповажнішим почесним гостем був Микита Сергійович Хрущов. А найрозрадливішим гостинцем тодішньому першому секретареві ЦК Компартії України (візит відбувся наприкінці літа 1940 року) несподівано стала торбина добірних молодих (якраз для варіння) качанів, нарваних колгоспницями на кукурудзяному полі й оригінально презентованих “товаришу Хрущову”: “Микито Сергійовичу, варені качани – звичайно, не сало, але цей продукт, повірте, теж добре посмакуєте...” Кажуть: у відповідь високопосадовець лагідно посміхнувся. А качани зайняли місце у багажнику автомобіля супроводу.
Ми в цей день працювали на хмелярні. Новина про приїзд Микити Хрущова застала нас за роботою. Почувши її, сумнівів стосовно того, як діяти далі, не було. Всі поспішили в село до контори. Біля неї якраз і стояв Хрущов. Він розмовляв із жінкою, яка скаржилася Микиті Сергійовичу, що незаконно з її городу викосили люцерну. Хрущов вислухав усе до кінця, з чуйністю поставився до жінки. Потім дав розпорядження голові колгоспу допомогти їй у встановленні справедливості.
Чого ж приїжджав Хрущов у Смордву? Річ у тім, що на той час колгосп імені Сталіна був передовим господарством у районі. Перші колгоспні збори відбулися 19 лютого 1940 року. Тоді заяви про вступ до артілі подали відразу 150 чоловік. Всі будинки, майно та землі пана Ледухівського стали артільною власністю. У власності Ледухівського довкола Смордви було 1800 гектарів.
Отож, колективізація набирала хід. І побачити, як іде цей процес, допомогти колгоспові, морально підтримати людей – якраз із цією метою завітав Хрущов у село. Перебував він у Смордві недовго. Протягом декількох годин. То слухав людей. То розпитував про життя-буття, про те, що посіяли, що збирають селяни. Коли ж почув про кукурудзу, почав детальніше допитуватися. Флор Мельничук казав Микиті Сергійовичу, що на кукурудзу у селі ставку не роблять. По суті, посадили її лише на клаптику землі. Мовляв, випробовують культуру... На це гість відреагував короткою реплікою: “Ви-но добре усе зважте стосовно кукурудзи. Потім доповісте, який результат.”
А тим часом спритні молодиці (хтозна – чи з власної ініціативи, чи за чиєюсь хитрою вказівкою) поспішили до кукурудзяного поля за селом і невдовзі принесли зо тридцять качанів. Звичайно, найбільших і найвосковитіших. Якраз тоді починалася пора їх варити та їсти. Запропонували Микиті Сергійовичу взяти з собою і посмакувати. А заодно порівняли із салом, чим добре потішили Хрущова, який до цього продукту був небайдужим...
Ще більш небайдужим колишній керманич держави був до кукурудзи. Він на ній, по суті, будував економічну політику. На одній із довоєнних фотографій зафіксовано, як Микита Сергійович на республіканській нараді ефектно “козиряє” добірним качаном. Не виключено, що смордвівським.
Ми в цей день працювали на хмелярні. Новина про приїзд Микити Хрущова застала нас за роботою. Почувши її, сумнівів стосовно того, як діяти далі, не було. Всі поспішили в село до контори. Біля неї якраз і стояв Хрущов. Він розмовляв із жінкою, яка скаржилася Микиті Сергійовичу, що незаконно з її городу викосили люцерну. Хрущов вислухав усе до кінця, з чуйністю поставився до жінки. Потім дав розпорядження голові колгоспу допомогти їй у встановленні справедливості.
Чого ж приїжджав Хрущов у Смордву? Річ у тім, що на той час колгосп імені Сталіна був передовим господарством у районі. Перші колгоспні збори відбулися 19 лютого 1940 року. Тоді заяви про вступ до артілі подали відразу 150 чоловік. Всі будинки, майно та землі пана Ледухівського стали артільною власністю. У власності Ледухівського довкола Смордви було 1800 гектарів.
Отож, колективізація набирала хід. І побачити, як іде цей процес, допомогти колгоспові, морально підтримати людей – якраз із цією метою завітав Хрущов у село. Перебував він у Смордві недовго. Протягом декількох годин. То слухав людей. То розпитував про життя-буття, про те, що посіяли, що збирають селяни. Коли ж почув про кукурудзу, почав детальніше допитуватися. Флор Мельничук казав Микиті Сергійовичу, що на кукурудзу у селі ставку не роблять. По суті, посадили її лише на клаптику землі. Мовляв, випробовують культуру... На це гість відреагував короткою реплікою: “Ви-но добре усе зважте стосовно кукурудзи. Потім доповісте, який результат.”
А тим часом спритні молодиці (хтозна – чи з власної ініціативи, чи за чиєюсь хитрою вказівкою) поспішили до кукурудзяного поля за селом і невдовзі принесли зо тридцять качанів. Звичайно, найбільших і найвосковитіших. Якраз тоді починалася пора їх варити та їсти. Запропонували Микиті Сергійовичу взяти з собою і посмакувати. А заодно порівняли із салом, чим добре потішили Хрущова, який до цього продукту був небайдужим...
Ще більш небайдужим колишній керманич держави був до кукурудзи. Він на ній, по суті, будував економічну політику. На одній із довоєнних фотографій зафіксовано, як Микита Сергійович на республіканській нараді ефектно “козиряє” добірним качаном. Не виключено, що смордвівським.
Сергій Новак,
Рівненська область
Рівненська область
| Comments: |
