Поблизу Луцька працювала справжня нарколабораторія

Лучанка Марина Я. раніше уже мала проблеми із законом через оборудки з наркотиками. Однак судимість її не налякала. Відбувши її, жінка знову взялася за своє. Маючи певний досвід у сфері наркоторгівлі, вирішила: якщо ще раз ризикувати, то вже по-крупному. Для реалізації задуманого зловмисниця заручилася підтримкою свого родича Сергія Я., а також його знайомих Петра Т. та Івана М., які також мали уже досвід в наркоторгівлі.
„Команда” зібралася у повному складі наприкінці літа, аби детально обговорити план дій. Благо, досвіду у членів „шайки” вистачало. Для початку вирішили заготовити сировину і все необхідне, аби організувати виробництво. У кого і в яких об’ємах купляли макову соломку, на жаль, правоохоронцям встановити не вдалося. Але закупівля йшла вдало.
Маковиння переховували у гаражі батька Марини Я. Коли її стало більше, почали складати у своїх помешканнях. Відповідно до кількості макової соломки почали закуповувати й розчинник – ацетон, який використовується для виготовлення наркотиків. У перший раз на одній з луцьких фірм придбали 170 кілограмів ацетону. Але закупівля соломки йшла настільки вдало, що цієї кількості розчинника явно було замало. Тож Сергій, Іван і Петро змушені були ще двічі приїжджати на фірму. Загалом за кілька місяців чоловіки придбали 930 кілограмів ацетону. Не менш вражаючою виявилася й кількість придбаної соломки – приблизно 850 кілограмів.
Паралельно із закупівлею сировини зловмисники думали й про те, де б можна було облаштувати майбутній цех з виробництва наркотиків. Тут якраз Сергій Я. згадав про свого знайомого Якова П., який отримав у спадщину невеличку земельну ділянку і  будиночок у селі Промінь Луцького району. Кращого місця годі було й шукати. Хатинка стояла на хуторі, подалі від людських очей, і з одного боку була загороджена лісом. Влітку Яків з дружиною використовував її як дачу. Цигани прийшли до нього з пропозицією здати будинок на осінньо-зимовий період. Чоловік погодився – все одно, мовляв, усі земельні роботи на дачі закінчені. А тут цигани ще й пообіцяли зробити сякий-такий ремонт у хаті і заплатити за оренду.

Отримавши приміщення, зловмисники активізувалися. Сергій, Іван та Петро почали звозити у Промінь зі своїх схованок макову соломку і розчинник. Щоб жителі села не бачили „руху” на подвір’ї навколо хати, чоловіки з боку дороги повністю обнесли її огорожею з листків шиферу, щільно затулили вікна.
Коли з маскуванням було покінчено, зловмисники почали звозити інвентар та обладнання: 6 газових балонів, 3 металеві бочки ємністю по 200 літрів, два металеві преси, переносну газову плиту, чотири 40-літрові алюмінієві бідони, вісім 50-літрових каструль, шість газових го-рілок. Змонтувавши усе, підприємливі „хіміки” взялися за головне – розпочали виробництво. Тут обов’язки також були розподілені дуже ретельно, аби уникнути затримок. Петро на пресах віджимав виварену макову соломку, а потім вже використану сировину закопував у землю за будинком. Іван і Сергій варили ширку.
Напружена робота тривала три дні, але чоловікам вона була в радість, бо проходила у супроводі застілля. На третій день зловмисники отримали першу партію наркотиків. Зварений опій чоловіки налили у п’ятилітрові бутлі. Інвентар сховали на горищі будинку і вже збиралися розходитися. Бутель з готовим наркотиком прихопив Петро, який повинен був збувати товар, і вийшов на вулицю.
Якраз у цей момент на хутір, де знаходилася нарколабораторія, нагрянули співробітники відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків УМВС України у Волинській області, які тривалий час спостерігали за діяльністю злочинної групи.
Петро, побачивши міліціонерів, не розгубився і почав тікати в бік лісу. Хоча бутель з „ширкою” був важким, та чоловік залишати його не збирався, напевно, все ще розраховуючи вирватись з оточення і непогано підзаробити. Міліціонери наздогнали втікача уже на підступах до лісу.
Скориставшись метушнею, спробував утекти й Іван М. Він знаходився всередині хати і спробував вилізти через вікно, яке виходило в поле, але „наштовхнувся” прямо на дуло пістолета.
Завдяки професійним діям правоохоронців усі троє наркоділків були затримані на місці.
Обшук будинку та прилеглої до нього території вразив співробітників ВБНОН. На присадибній ділянці у чотирьох ямах міліціонери знайшли відходи вареного маковиння з їдким запахом ацетону, яких оперативники нарахували аж 34 мішки. Ще 20 мішків макової соломки знайшли у будинку разом із залишками розчинника. На додачу до всього у зловмисників вилучили ще й 269 грамів канабісу – сушеної пресованої марихуани. Як виявилося, наркоділки, окрім власного виробництва, не цуралися й торгувати чужим зіллям.
На 5 квітня було призначено засідання апеляційного суду в цій справі. На ньому й буде визначено долю усіх  її фігурантів. 

Останнім часом на Волині фіксується все більше злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. Стрімко росте чисельність наркозалежних, а отже, й попит на зілля. А наркоділки, серед яких переважно циганські сім’ї, й далі продовжують підраховувати непогані прибутки. Адже один кубик (мілілітр) „ширки” коштує на “чорному ринку” в середньому 10 гривень, тоді як для однієї дози наркоману потрібно 6-8 кубиків. Повністю подолати проблему наркоманії правоохоронцям самотужки не під силу. Потрібно, щоб до неї свідомо ставилося суспільство. Адже не секрет, що часто наркоділки заготовляють сировину по селах у простих людей, які свідомо вирощують мак.