«Снігурко! Йди сюди! Нароблю тобі… біди!»
...Приміщення міської школи буквально гуділо, мов вулик, коли до початку новорічного ранку залишалися лічені хвилини. Учні початкових класів хаотично гасали коридорами. Від неймовірного гамору і тупотіння десятків ніг просто вуха закладало. На свято Новорічної ялинки запізнювався головний персонаж дійства... Так, Василя Петровича, шкільного завгоспа, завчасу попередили, що йому доручено виконати роль Діда Мороза. Але, мабуть, недосвідчений лицедій-бідолаха у якомусь закутку намагався вгамувати надмірне хвилювання перед першим у своєму житті виступом на сцені. А можливо, з переляку забув текст...
Педагоги вже неабияк непокоїлися, адже, окрім забезпечення разом зі Снігуркою новорічних інсценівок та розіграшів, він мусив, за традицією, роздати дітлахам подарунки. Дехто уже, було, почав підшукувати іншу кандидатуру на роль Діда Мороза, одначе цей варіант відразу відпав, бо завгосп прихопив із собою увесь реквізит і костюм. Усі зітхнули з полегшенням, коли в коридорі нарешті з’явилася невисока постать... Діда Мороза. Він доволі впевненими кроками зайшов у святково прикрашену залу і вже з порога, мов Пилип з конопель, щосили заволав: “Добрий день, любі дітки! Я прийшов, щоб привітати вас з Новим роком!..” Деякі малюки від несподіванки спочатку навіть не зрозуміли, зраділи вони чи злякалися... А розчервоніле обличчя і постійна гикавка наштовхнули дорослих на здогад: “актор” хильнув для хоробрості.
У мить, коли треба було запросити на сцену Снігуроньку, її партнер зробив паузу. І раптом прохопився “геніальною” частівкою, яку ціною розумових надзусиль склав за лічені секунди. З вуст Дідуся злетів речитатив: “Гей, Снігурко! Йди сюди! Нароблю тобі біди!..” А Снігуронька не виходила на сцену (молода вчителька початкових класів під враженням від побаченого “шоу” розплакалася й заховалася в учительській, зі схлипуваннями вимовляючи лише одну фразу: “Я не буду виступати з цим придурком!”). Дітлахи з усією безпосередністю сприйняли “перл” Діда Мороза, дружно заплескавши в долоні, а заступник директора школи з виховної роботи підвелася зі свого місця і щодуху побігла до сцени. Вона взяла віжки керування у свої руки – відсунула Діда Мороза за лаштунки і, ледве стримуючи хвилювання, вигукнула: “А зараз, дітки, ви отримаєте подарунки від Снігуроньки!..” Але ж на той момент партнерка Діда перебувала в некерованому стані. Сценарій дійства летів шкереберть, та вихід із патової ситуації було знайдено. Виведену з рівноваги Снігуроньку роздягнули, й за декілька хвилин (доки вчитель музики співав з дітлахами “У лісі, лісі темному”) в її образі на сцену вибігла сама пані завуч і вручила малятам подарунки. Катастрофи вдалося уникнути, щоправда, всі дорослі збагнули, що Новорічний ранок відбувся з великими “проколами”.
Після завершення дійства директора школи телефоном терміново викликали з підсумкової наради керівників шкіл, і він щодуху примчав на таксі на робоче місце, аби з’ясувати перебіг описаного вище “ЧП”. З розпашілим від швидкого бігу обличчям і спітнілим чубом він кулею влетів у концертну залу, де залишалися тільки вчителі. Усі докірливо дивилися в бік рояля, на кріслі біля якого сидів похнюплений Дід Мороз, чи то пак завгосп. Із внутрішньої кишені піджака він вийняв недопиту півлітрову пляшку “Первака”, стограмовий “гранчак” і декілька шоколадних цукерок. Актор-невдаха налив собі повний келишок, випив залпом і, занюхавши горілку ватяною бородою, почав тремтячими руками розмотувати обгортку цукерки і... плакати. Так, він топив своє горе у чарці, готуючись до директорського прочухана…
Педагоги вже неабияк непокоїлися, адже, окрім забезпечення разом зі Снігуркою новорічних інсценівок та розіграшів, він мусив, за традицією, роздати дітлахам подарунки. Дехто уже, було, почав підшукувати іншу кандидатуру на роль Діда Мороза, одначе цей варіант відразу відпав, бо завгосп прихопив із собою увесь реквізит і костюм. Усі зітхнули з полегшенням, коли в коридорі нарешті з’явилася невисока постать... Діда Мороза. Він доволі впевненими кроками зайшов у святково прикрашену залу і вже з порога, мов Пилип з конопель, щосили заволав: “Добрий день, любі дітки! Я прийшов, щоб привітати вас з Новим роком!..” Деякі малюки від несподіванки спочатку навіть не зрозуміли, зраділи вони чи злякалися... А розчервоніле обличчя і постійна гикавка наштовхнули дорослих на здогад: “актор” хильнув для хоробрості.
У мить, коли треба було запросити на сцену Снігуроньку, її партнер зробив паузу. І раптом прохопився “геніальною” частівкою, яку ціною розумових надзусиль склав за лічені секунди. З вуст Дідуся злетів речитатив: “Гей, Снігурко! Йди сюди! Нароблю тобі біди!..” А Снігуронька не виходила на сцену (молода вчителька початкових класів під враженням від побаченого “шоу” розплакалася й заховалася в учительській, зі схлипуваннями вимовляючи лише одну фразу: “Я не буду виступати з цим придурком!”). Дітлахи з усією безпосередністю сприйняли “перл” Діда Мороза, дружно заплескавши в долоні, а заступник директора школи з виховної роботи підвелася зі свого місця і щодуху побігла до сцени. Вона взяла віжки керування у свої руки – відсунула Діда Мороза за лаштунки і, ледве стримуючи хвилювання, вигукнула: “А зараз, дітки, ви отримаєте подарунки від Снігуроньки!..” Але ж на той момент партнерка Діда перебувала в некерованому стані. Сценарій дійства летів шкереберть, та вихід із патової ситуації було знайдено. Виведену з рівноваги Снігуроньку роздягнули, й за декілька хвилин (доки вчитель музики співав з дітлахами “У лісі, лісі темному”) в її образі на сцену вибігла сама пані завуч і вручила малятам подарунки. Катастрофи вдалося уникнути, щоправда, всі дорослі збагнули, що Новорічний ранок відбувся з великими “проколами”.
Після завершення дійства директора школи телефоном терміново викликали з підсумкової наради керівників шкіл, і він щодуху примчав на таксі на робоче місце, аби з’ясувати перебіг описаного вище “ЧП”. З розпашілим від швидкого бігу обличчям і спітнілим чубом він кулею влетів у концертну залу, де залишалися тільки вчителі. Усі докірливо дивилися в бік рояля, на кріслі біля якого сидів похнюплений Дід Мороз, чи то пак завгосп. Із внутрішньої кишені піджака він вийняв недопиту півлітрову пляшку “Первака”, стограмовий “гранчак” і декілька шоколадних цукерок. Актор-невдаха налив собі повний келишок, випив залпом і, занюхавши горілку ватяною бородою, почав тремтячими руками розмотувати обгортку цукерки і... плакати. Так, він топив своє горе у чарці, готуючись до директорського прочухана…
Ростислав ЛЕНЧУК,
Тернопільська область
Тернопільська область
| Comments: |
