Торба з живими «ляльками»

Недавно весь Тернопіль обговорював новину – у громадському туалеті на залізничному вокзалі знайшли новонароджену двійню. Дівчаток, яким виповнилося не більше двох днів, виявила працівниця вокзалу, що зайшла прибрати приміщення і почула якийсь писк зі старої картатої сумки у кутку вбиральні. Заглянувши в торбу, жінка охнула: загорнені у засмальцьовані пелюшки, всередині кректали дві живі „ляльки”.

    Зметикувавши, що діток „забули” у такому непривабливому місці зумисне, жінка помчала до вокзального пункту охорони порядку, а двійнята пережили у цей час ще одну пригоду. Біля сумки вже довгенько крутилася молода циганка – очевидно, з недвозначним наміром поцупити цінне „надбання”. Вона вже було схопилася за торбу і збиралася бігти геть, як нагодилися міліціонери. Кажуть, що затримана ромале згодом пояснювала правоохоронцям: хотіла вкрасти дітей, щоб ті, коли підростуть, допомагали їй жебракувати.
    Двох малесеньких діток терміново доправили у відділення патології Тернопільської обласної дитячої лікарні. Дівчатка були необмиті після пологів, голодні і, як констатували медики, у стані переохолодження. За непідтвердженою інформацією, їхні пуповини були прикріплені до животиків скотчем.
    Через кілька днів після надзвичайної події я побувала в лікарні, щоб дізнатися, як почувається ця бідова двійня у вже, на щастя, надійному місці.
    – Здоров’ю і життю діток нічого не загрожує, – заспокоїла лікар-неонатолог відділення патології Тернопільської обласної дитячої лікарні Зоряна Король. – Коли їх привезли з вокзалу, наш медперсонал насамперед обмив дівчаток, обробив і перев’язав їм належним чином пуповинки (інформацію про те, що пуповини були прикріплені до животиків дітей скотчем, Зоряна Король не підтвердила і не спростувала – авт.). Одна дівчинка мала вагу приблизно 2500, друга – 2600 грамів. Це досить непогана як для двійнят маса. Нині немовлята активно набирають вагу, мають хороші рефлекси і навіть навчилися усміхатися. Вони – справжні красуні!
    Оскільки, за словами Зоряни Володимирівни, пологи, швидше за все, відбувалися в домашніх умовах, медики проводять ретельне комплексне обстеження малюків для виключення будь-яких ознак захворювань. Адже не відомо, сказала лікарка, як переносила вагітність мати, як відбувалися пологи, чим хворіла жінка під час вагітності. Проводиться також профілактика наслідків переохолодження, щоб убезпечити діток від запалення легень. Принаймні зараз якихось вроджених патологій у двійняток не виявлено, немає й ознак ураження центральної нервової системи.
    Дві маленькі знайди мають чудовий апетит. Це тому, пояснила лікар-неонатолог, що покинуті дітки хапаються за життя, наче за соломинку, – вони ніби відчувають, що перебували на краю прірви. Звідки це „знання” у немовлят – велика тайна. У двійняток, до того ж, – дуже жваві життєві реакції. „Не у кожної мами, яка пильнує себе під час вагітності, народжуються такі здоровенькі дітки”, – зауважила Зоряна Король.

     До речі, саме Зоряні Король дівчатка будуть відтепер зобов’язані своїми іменами.
    – Коли вперше глянула на немовлят, мене наче осінило: ось ця, чорненька, – Марійка, а біленька – Христинка. Буває часом таке відчуття – коли новонароджена дитинка ніби „несе” у собі власне ім’я, – усміхається Зоряна Володимирівна, згадуючи той момент. – На вибір імен вплинуло й те, що дітки були народжені напередодні свята Введення у храм пресвятої Богородиці. Прізвище їм дамо Романенко, тому що народилися, вочевидь, 1 грудня, на Романа.
    Зоряна Король працює у відділенні патології вісім років, і всі новонароджені крихітки для неї – не на одне обличчя.
    – Кожна дитина по-своєму оригінальна, має власні індивідуальність і характер. Марійка і Христинка – різнояйцеві близнючки. У них не схожі личка, неоднаковий колір волосся: одна чорнява, друга – світленька. Якби були однояйцевими, то були б, як кажуть, наче дві краплини води, та все одно відрізнялися б поведінкою. Так і всі інші діти... Чорненька Марійка – старша, тому меткіша, примхливіша, голосистіша. А Христинка спокійна. Цих діток ми полюбили відразу, зайвих клопотів вони нам не завдають. Вони такі гарненькі... Подивіться, як їх можна не любити?...
    Близнючки саме прокидалися. Марічка справді голосила чимдалі вимогливіше, червоніла і шукала ротиком соску. А Христинка собі спала, спокійно очікуючи запрошення „до столу”. Правда, коли Зоряна Володимирівна взяла „сонну царівну” на руки – до знимки, „спокійна” дівчинка показала язика...
    Двійнят уже охрестили у лікарняній капличці. Хресними татами дітей стали працівники колійової міліції, мамами – лікарняні медсестри. Марічка і Христинка пробудуть у відділенні патології місяць, а потім їх перевезуть у дитячий будинок „Малятко”. Зоряна Король дуже сподівається, що згодом, коли дітей захочуть удочерити, їх візьмуть в якусь гарну сім’ю обох. Роз’єднувати близнюків негоже.
    Маму-„зозулю”, що покинула двійнят, нині розшукують. Цікаво, чи її рішення позбутися власних кровинок було холоднокровним, чи, може, зробила це через крайню безвихідь? Кажуть, що на шиї однієї крихітки мати залишила медальйон із зображенням Богородиці...

    Медики зі стажем не пригадують, щоб хтось підкидав „на люди” аж цілу двійню. А одиночних випадків вже є досить. На початку цього року, 2 січня, хтось залишив „кіндер-сюрприз” просто на сходах обласного управління міліції. Зо два місяці тому підкинули хлопчика під двері реанімаційного відділення новонароджених тієї ж дитячої лікарні. Крім цього, ще на 15 дітей написали цього року відмови горе-батьки (тут спостерігається невтішний „прогрес” порівняно з минулим роком). Головна причина – матеріальні нестатки. Медики вважають, що краще підкинути, ніж коли жінки народжують, а потім вбивають дитину і викидають на смітник. Зоряна Король, утім, згадала кілька випадків, коли за „відмовними” крихітками мами поверталися:
    — Одна жіночка з району, в якої вже було двоє дітей, народивши третю дитинку, написала відмову від неї. Але через три тижні, після сповіді у священика, приїхала разом з ним і забрала немовля. Коли я несла його жінці, вона розплакалася... За наполяганням батьків відмовилася, а згодом прийшла по свою дитину й 15-річна мама. Невдовзі я дізналася, що дідусь і бабуся не можуть натішитися внучкою...