Мауглі в кам’яних джунглях
Після чергової сварки з чоловіком Наталія Галімова взяла маленьку доньку і подалася на вокзал: мала намір поїхати до родичів в Курган. На денну електричку вона запізнилась, а вечірня відправлялась тільки о восьмій вечора. Щоб згаяти час, Наталія зайшла в бар і замовила пляшку горілки.
Дівчинку нагодувала чужа жінка
Незабаром до неї підсіла компанія незнайомих хлопців.
– Дівчина сиділа в кріслі неподалік, дивилась голодними оченятами і плакала, – розказала Ірина Толмачова, працівниця бару. – П’яна мати не звертала на неї уваги. В мене серце стиснулось від жалю. Я розігріла пиріжок і дала дитині. Крихітка спочатку їла його, а потім кудись зникла.
Минула година, друга, а дитина не з’являлась. Тоді Ірина запитала у клієнтки: “Ваша дівчинка ще не повернулась з прогулянки?”
Мати, у якої вже не ворушився язик, повернула голову в бік крісла і байдуже махнула рукою. Згадала Галімова про дитину лише на пероні, куди її дотягнули нові приятелі, заодно обчистивши кишені. Коли вони зникли, п’яна мати почала озиратися і кричати: “Кара! Кара! Де ти?”
Здивована вокзальна публіка не розуміла, що Кара – скорочене ім’я маленької дівчинки Карини, і сахались від п’яної жінки. Думали, може, собаку кличе. Але все-таки знайшлись добрі люди, які провели Наталію в міліцію.
Там Галімова написала заяву про зникнення дитини і поїхала в Курган до сестри. Більше долею дитини вона не цікавилась.
– Дівчина сиділа в кріслі неподалік, дивилась голодними оченятами і плакала, – розказала Ірина Толмачова, працівниця бару. – П’яна мати не звертала на неї уваги. В мене серце стиснулось від жалю. Я розігріла пиріжок і дала дитині. Крихітка спочатку їла його, а потім кудись зникла.
Минула година, друга, а дитина не з’являлась. Тоді Ірина запитала у клієнтки: “Ваша дівчинка ще не повернулась з прогулянки?”
Мати, у якої вже не ворушився язик, повернула голову в бік крісла і байдуже махнула рукою. Згадала Галімова про дитину лише на пероні, куди її дотягнули нові приятелі, заодно обчистивши кишені. Коли вони зникли, п’яна мати почала озиратися і кричати: “Кара! Кара! Де ти?”
Здивована вокзальна публіка не розуміла, що Кара – скорочене ім’я маленької дівчинки Карини, і сахались від п’яної жінки. Думали, може, собаку кличе. Але все-таки знайшлись добрі люди, які провели Наталію в міліцію.
Там Галімова написала заяву про зникнення дитини і поїхала в Курган до сестри. Більше долею дитини вона не цікавилась.
Маля знайшли на десятий день
На пошуки Карини були кинуті кращі оперативники двох райвідділів Челябінська. Але пошуки були марними. Через тиждень переконалися: Карину забрали в іншу область чи країну. Не виключали вони і версію, що дитина могла потрапити в руки “чорних лікарів”, які заробляють на життя трансплантацією дитячих органів. Бабуся і батько дівчинки також не сподівались побачити її живою.
Закінчувався десятий день пошуків. Працівник транспортної міліції Костянтин Соболєв повертався зі служби додому. Пройшов метрів двісті від вокзалу і побачив у темряві кроків за двадцять від себе на асфальті якийсь предмет, що нагадував дитину. Соболєв пришвидшив кроки. Підійшовши ближче, дійсно побачив, що це дитина. Старенький комбінезончик на дитині був мокрий і брудний. Дівчинка так змерзла, що всі пальчики заніміли. На дядю, який взяв її на руки, вона ніяк не зреагувала. А на своє ім’я відгукнулась.
Вже через п’ять хвилин маленьку втікачку відігрівали гарячим чаєм з печивом у райвідділі міліції. Слідів насилля на тілі Карини не виявлено. Судячи з чорних долонь і протертих до дірок штанців на колінах, вона “гуляла” по місту в основному “на чотирьох”. Багато собачої шерсті на одязі наштовхує на думку, що дитина пристала до бродячої зграї і провела з нею кілька днів. Як вона вижила, залишається загадкою. Одним словом, випадок унікальний.
Закінчувався десятий день пошуків. Працівник транспортної міліції Костянтин Соболєв повертався зі служби додому. Пройшов метрів двісті від вокзалу і побачив у темряві кроків за двадцять від себе на асфальті якийсь предмет, що нагадував дитину. Соболєв пришвидшив кроки. Підійшовши ближче, дійсно побачив, що це дитина. Старенький комбінезончик на дитині був мокрий і брудний. Дівчинка так змерзла, що всі пальчики заніміли. На дядю, який взяв її на руки, вона ніяк не зреагувала. А на своє ім’я відгукнулась.
Вже через п’ять хвилин маленьку втікачку відігрівали гарячим чаєм з печивом у райвідділі міліції. Слідів насилля на тілі Карини не виявлено. Судячи з чорних долонь і протертих до дірок штанців на колінах, вона “гуляла” по місту в основному “на чотирьох”. Багато собачої шерсті на одязі наштовхує на думку, що дитина пристала до бродячої зграї і провела з нею кілька днів. Як вона вижила, залишається загадкою. Одним словом, випадок унікальний.
За матеріалами Інтернету
| Comments: |
