Рак забирає юні життя

Слова “онкологія” та “рак” у кожного з нас викликають якщо не жах, то почуття приреченості та безнадійності. Словосполучення “дитяча онкологія” взагалі важко вкладається у свідомість. На рак хворіють різні діти: хлопчики і дівчатка, новонароджені і підлітки, міцні і кволі, в містах і селах, з багатих і бідних сімей... Загальновідомого дієвого рецепта, щоб вберіг від цієї страшної біди, ще не винайшли. Саме рак сьогодні займає друге місце у розвинутих країнах світу в структурі смертності дітей від одного року, залишивши попереду лише нещасні випадки (травми та отруєння). Своїми “щупальцями” він добирається до багатьох родин.
В Україні ряди онкохворих щороку поповнюють 1100-1200 дітей. Ця цифра залишається більш-менш стабільною протягом кількох останніх років. Вона коливається в межах загальноєвропейської захворюваності і навіть є дещо нижчою. Хоча онкологи схиляються до думки, що це насамперед пов’язано з недоліками в організації обліку хворих дітей – їх просто недовиявляють.
На Волині цьогоріч теж спостерігається деякий спад захворюваності. Але медики не поспішають втішатися і вже у наступному очікують суттєвого збільшення кількості нових пацієнтів.
...На перший погляд ці дітки нічим не відрізняються від своїх однолітків. Так само бігають, галасують, граються. Та раптом з голови дівчинки сповзає хустина, і я бачу, що вона... зовсім лиса. У їдальні сидять ще кілька безволосих хлопчаків. І хоча навіть сам вигляд таких маленьких “старців”, зібраних в одному місці, викликає неймовірне співчуття – це не найгірше. Страшно те, що в організмі кожного з цих дітлахів оселився безжалісний незваний гість, ім’я якому – рак.
Такими були мої перші враження від перебування у єдиному в області відділенні, де лікують діток зі злоякісними захворюваннями, “Педіатрія №3” при Волинській обласній дитячій клінічній лікарні. Із 40 ліжок 20 виділено саме для таких пацієнтів. Найперше мова йде про хворих на рак крові та лімфатичної системи (різноманітні лейкози, лімфоми, лімфогранулематоз), рідше виникають пухлини центральної нервової системи, злоякісні захворювання кісток та різних органів. Найпоширеніша біда, що вражає дитячий організм, – гостра лейкемія (на неї припадає майже половина усіх випадків). Далі йде “пухлина Вільмса” (рак нирки).

Лікування онкохворих дітей тривале, коштовне, високотехнологічне. Маленькі пацієнти фактично живуть у палатах місяцями, дехто навіть більше року, залежно від схем подолання хвороби. Вартість лікування однієї дитини становить від кількох тисяч гривень до кількох сотень тисяч у разі застосування трансплантаційних методик.
– Наше відділення досить добре забезпечене медикаментами, – розповідає завідувач відділення “Педіатрія №3” Сергій Миронюк. – За рахунок держави на 80% від потреби закуплено цитостатики – препарати, які вбивають хвороботворні клітини. Звичайно, на фоні такого лікування виникають грибкові інфекції та інші порушення в роботі дитячого організму. Тому призначаємо і так звані медикаменти супроводу, щоб захистити здорові клітини, органи та тканини. Забезпечені ними значно гірше – всього на 30%. Тому велика ноша лягає і на плечі батьків.
Колись забезпечення медикаментами для онкохворих діток взагалі було мізерне. Сергій Юрійович пригадує випадки, коли батьки просто відмовлялися від лікування і залишали дітей помирати у лікарні. Особливо хворих на гострий лейкоз, адже їх виходжування обходиться в середньому у 20 тисяч доларів.
І тепер у відділенні є дітки, приречені на смерть. Восьмирічний Андрійко хворіє на мієлодиспластичний синдром з трансформацією у біклональний лейкоз. Його стан надзвичайно важкий. Хлопчика навіть не можна транспортувати до столичної клініки, щоб зробити трансплантацію. Біля нього постійно сидить мама і ловить кожну мить, коли Андрійко відкриває очі – “а може, він ще щось попросить!” Вона знає, що синові залишилося жити всього лише тиждень-два...
На жаль, палати нерідко перетворюються на “камери смертників” – понад п’ятдесят відсотків діток таки не вдається врятувати. Часто батьки бояться розділити останні хвилини життя своїх крихіток, і малюки помирають самотні в палатах педіатричного чи реанімаційного відділень.

Щороку відділення поповнюють до 30 нових маленьких пацієнтів з різними злоякісними захворюваннями. Максимку нещодавно виповнився рочок. Хлопчик потрапив у лікарню, бо мама намацала на тільці гульку. Після обстежень виявилося, що у хлопчика рак нирки. Йому доведеться пробути тут аж 54 тижні! У трирічних Андрійка і Миколки – лейкемія, у дев’ятирічного Дмитра – лімфома... А ще у палаті лежать діти, у яких після повного курсу лікування хвороба відступила. Вони час від часу приїжджають на планове обстеження, щоб впевнитися, що здорові. Це жива надія для тих, хто щойно зіткнувся зі страшною бідою.
– Ми працюємо за світовими протоколами лікування, – розповідає Сергій Миронюк. – Колись діагноз будь-якої злоякісної пухлини означав смертний вирок.  Якщо ще років двадцять тому смертність сягала 95-99% в перший рік виявлення хвороби, то сьогодні, скажімо, по лейкемії маємо до 70% повного одужання!
Це непоганий результат. Хоча є хвороби, які погано лікуються чи майже не піддаються лікуванню. Низький відсоток одужання пацієнтів з пухлинами головного мозку, яйників, печінки... В цілому картина не дуже втішна – співвідношення смертності і захворюваності в разі онкологічної патології в дітей становить понад 55%. Хоча потрібно розмежовувати вилікування і ремісію (тимчасове зникнення чи зменшення клінічних проявів хвороби). У цьому випадку ми говоримо про повне видужання. Адже при більшості злоякісних захворювань, якщо дитина прожила без рецидивів 5 років, вона вважається здоровою, ймовірність повернення раку надзвичайно низька.

На жаль, наука досі не може дати однозначної відповіді, що ж саме провокує розвиток раку. Наводяться багато факторів, які сприяють розвитку хвороби-убивці. Найперше, куріння (у тому числі пасивне), висококалорійне харчування з малим вмістом клітковини, інфекційні хвороби та ультрафіолетове проміння. Вони призводять до пошкодження структури ДНК, наслідком якого, зазвичай, є активація онкогена і набуття клітиною “безсмертя”.
Рекомендації очевидні: необхідно укріпляти імунітет, поменше засмагати на сонці, вести активний спосіб життя. За словами медиків, виконання цих нехитрих правил дозволяє майже у 10 разів знизити ризик розвитку пухлин. І не забувайте, що при найменшій підозрі слід звернутися до онкогематолога. Боротися з цією страшною “чумою” можна. Лікарі переконують: більшість пухлин на ранніх стадіях не становить загрози для життя дитини, якщо вчасно розпочате лікування. Маленьких пацієнтів вдається повернути до більш-менш нормального, а то й зовсім повноцінного життя.