У Велимчі селян хотіли «наколоти» на півмільйона гривень

Село Велимче, що в Ратнівському районі на Волині, – одне з найбільших в області. Тут  нараховується понад 800 дворів, де проживає три тисячі людей. У селі є велика школа, лікарня, магазини, сільгосппідприємство, однак немає газу. Щоб його нарешті почали проводити, селянам довелося пережити цілу революцію. “А щоб інші не “лоханулися”, напишіть про наш випадок у газеті”, – телефонували до редакції читачі.

Дев’ять років ведуться розмови про газифікацію села Велимче. Однак газу в домівках селян поки що немає.
–  Будівництво газопроводу є незавершеним, – розповідає Велимчанський сільський голова Галина Заліпа. – І стоїть на балансі сільської ради. Піднімати це питання у дев’яностих роках не було сенсу, оскільки не виплачувалися пенсії та зарплати. Про який газ тоді можна було вести мову? Тому лише у 2004 році взялися за це питання. Створили кооператив, обрали його голову, бухгалтера. Однак він був бездіяльним. Спочатку, поговоривши з активом села, ми вирішили прокласти внутрішній, вуличний, газопровід, а вже потім – підвідний до села. Потрібно було шукати таку підрядну організацію, яка роботу виконає швидко, якісно і за найменшу ціну, бо вулиці розкинулися на 44 кілометри! Отож, перші збори з питання газифікації відбулися тоді, коли на посаду голови райдержадміністрації призначили Адама Семеновича Харламповича. Тоді люди його зустріли оплесками, бо він був від команди Ющенка, за якого в нашому селі на виборах проголосувало 93 відсотки виборців. Саме на цих зборах обрали нових голову кооперативу Григорія Москалюка, заступника та касира. Я домовилася, що виготовлення і уточнення проектно-кошторисної документації становитиме 47 тисяч гривень. Однак коли приїхала бригада робити зйомку, то новообрані керівники кооперативу відправили її назад: мовляв, ми не будемо робити так, як того хоче сільський голова. Відтак, питання це затягнулося до травня. До того ж, ще й голова райдержадміністрації наголосив, що тільки одна організація має проводити газ – це ратнівське СПМК-12. Тобто, щоб гроші за проведення газу йшли в районний бюджет. Притому голова кооперативу і Адам Семенович сказали, щоб я не втручалася. Так дійсно й було. Та роботи затягувалися, і на наступних зборах я сказала, що мовчки спостерігати не буду. Саме тоді й почали говорити про ціну газифікації. Люди були готові навіть платити за один метр проведеного газопроводу. Я за освітою економіст, і сказала, що про таке підведення газу й говорити не можна, бо з кожного двору доведеться заплатити десь 2600 гривень. Люди, звісно, розраховували на меншу ціну.
На цих зборах переобирають голову кооперативу, поскільки попередньому була висловлена недовіра. Ним стає Галина Видрич, яка і укладає договір з СПМК-12 на проведення вуличного газопроводу за ціною 2430 гривень з кожного двору. Коли про це дізналася сільський голова, то аж розплакалася.
– Я не могла зрозуміти, чому не розглянули інших варіантів, – продовжує Галина Яківна. – Як можна вирішувати за всіх членів кооперативу? І тоді на вулиці імені Миколи Заліпи, Івана Франка, Грабівській пройшли вуличні збори, де обрали таємним голосуванням нових уповноважених, бо попередні були просто призначені головою кооперативу. У серпні на Спаса ми продовжили липневі збори селян. Приїхав і Адам Семенович Харлампович, однак люди вести схід села йому не дозволили. Селяни на зборах визнали попередній договір на проведення газу за ціною 2430 гривень недійсним. Були на сході і четверо представників організацій, які прокладають газ: з СПМК-12, “Волиньгазу”, ратнівської приватної фірми “Метеорит” та  камінь-каширської ПМК-70. Вони запропонували нові ціни на проведення вуличного газопроводу: чомусь СПМК-12 уже знизила ціну до 1500 гривень, “Волиньгаз” виставив ціну 1650, “Метеорит” – 1500, а ПМК-70 – 1630 гривень. І що ви думаєте, з 462 присутніх членів кооперативу за ПМК-70 проголосувало 378 селян. Після цього піднявся представник цього ПМК і сказав, що за довіру до організації вони також знижують ціну до 1500 гривень з кожного двору. Однак після зборів голова держадміністрації сказав, що наші збори недійсні, бо треба було голосувати таємно. Люди обурювалися: як так, за свої гроші ще й таємно голосувати? Однак ми зробили так, як вимагав пан Харлампович. Я і голова комісії ще 10 днів ходили з урною від хати до хати, і люди переголосовували бюлетенями за організацію, яка проводитиме вуличний газопровід. З 440 селян, які взяли участь у голосуванні, 305 знову проголосувало за камінь-каширського підрядника.

– Якщо так втручалася районна влада у сільські питання, чи був тиск на вас як голову? – запитую Галину Яківну.
– Звісно, був. І не тільки на мене. Але не хотіла б про це говорити. Тільки люди тепер втратили довіру до Харламповича. Але я рада, що вони відстояли свої інтереси, адже зекономлено півмільйона людських грошей. А вони так важко селянам даються: люди  багато садять моркви і картоплі, щоб заробити якусь копійку, влітку нікого в селі не побачиш, бо всі збирають чорниці. І в них ще забирати ті кровні гроші? Однак коли після зборів почали перевіряти, як витрачаються кооперативні гроші, то з’ясувалося, що голова 8 липня перерахувала СПМК-12 145 тисяч гривень за труби. Однак я їх не бачу. І через місяць на рахунок коперативу ці кошти повертають. Для чого їх перераховували ратнівській ПМК? Щоб купити землерийну машину, якої вони навіть не мали для роботи (як тоді збиралися проводити газ?).  Голова кооперативу водночас перераховує вже луцькій фірмі 83773 гривні за труби. Але коли ми звірили ціни із заводськими, то вийшло, що 17 тисяч гривень переплачено. Крім того, за даними статистики за проектну документацію заплатили 91 тисячу гривень, а можна було б її виготовити за 47. Для чого смітити грішми, не порівнюючи цін, не економлячи? А на що витратила голова кооперативу ще три тисячі гривень – ми так і не отримали відповіді. Тому я думаю, що люди дадуть їй оцінку. І приємно те, що вже й Адам Семенович у справи громади не втручається.
– ПМК-70 вже працює в селі?
– Так. Вже виконано робіт на 700 тисяч гривень. Працює три бригади, в селі є три землерийні машини. Спеціалісти не тільки копають траншеї, але й акуратно їх загортають. Якщо пощастить з погодою, то за два місяці вуличний газопровід у Велимче буде. А якщо випаде сніг і заплановане доведеться продовжити у 2006 році, то, як вказано у договорі, роботи будуть виконуватися за цінами 2005 року. Людям робота камінькаширців подобається, тому вони навіть обідами робітників годують. Крім того, є надія, що буде прокладено і підвідний газопровід до села, бо я зверталася до голови облдержад-міністрації Володимира Бондаря, і він пообіцяв, що допоможе вирішити наші проблеми.
 – Якби ми не наполягли, то, мабуть, нас би ошукали і здерли більші гроші. І винна в цьому районна влада, – сказав член ревізійної комісії Петро Федорович Мазурик. – А зараз все виконується швидко, і газ в селі матимуть навіть жителі віддалених хуторів.
Вчитель-методист Віталій Трофимчук додав:
– Люди відстояли власну думку. А коштувала вона немало-небагато – півмільйона.
Чому тільки пан Харлампович так боровся за ратніське ПМК? Дійсно: щоб поповнити бюджет, чи мав на меті якісь інші інтереси?