Жінку задушили і заховали під мостом
Коли дружина Дарія, зібравшись на електричку ввечері 19 жовтня, сказала Тарасові „Пока!”, чоловік не знав, що бачить її востаннє. У нього теж була справа – відвезти зерно батькам Дарії у село за 25 кілометрів. Якби, каже тепер, підкинув жінку на залізничну станцію сам, можна було б уникнути того жахіття, що сталося згодом.
Тепер уже колишнє подружжя Дарія і Тарас М. жили в селі Осташівці Зборівського району на Тернопільщині. 36-річна Дарія, потрапивши під скорочення на тернопільському підприємстві „Текстерно”, між містом і селом курсувала майже щодня – в одній зі шкіл обласного центру вчаться діти М. – 16-річний Назар і 14-річна Настя. А батько сімейства продовжував столярувати в Осташівцях, де ще року не минуло, як померла його мати, залишивши молодим хату-„дачу”.
Того вечора Дарія йшла до поїзда з торбиною продуктів, якими збиралася нагодувати дітей. Від Осташівців до залізничної станції – з півтора кілометра. О 18.20, метрів за п’ятсот від станції, з нею привіталися односельці, які дочищали буряки на городі. Після цього жінку ніхто, крім звірів у людській подобі, які познущалися з неї і вбили, не бачив. 36-річна Дарія пропала з поля зору земляків на три довгі доби.
Убивці, ймовірно, вичікували жертву біля річки Восушка, що протікає поблизу Осташівців. Вздовж одного з порослих густим напівчагарником річкових берегів і йшла до колії молода жінка. Чому вона не вибрала биту дорогу біля поля – загадка.
...Коли Тарас дізнався, що дружина ввечері у середу до маленької гуртожитської кімнатки, де жила з дітьми, не потрапила, найперше кинувся до... ясновидців. Один з них заспокоїв: дружину вашу справді, мовляв, утримують десь силою, але вона жива. Почуте, мабуть, позбавило чоловіка відчуття реальності. Він не вірив у найгірше до останнього, і навіть коли організовані на пошуки сільським головою Галиною Котовською земляки знайшли у Восушці деякі речі зниклої дружини, казав усім: „Дарка жива, вона повернеться”.
Галина Котовська розповіла:
– Даруся була скромною, дуже спокійною жінкою. З Тарасом вони одружені 17 років. Увечері 19 жовтня Тарас повіз до Дарусиних батьків зерно. Про зникнення дружини він сказав лише 20 жовтня перед обідом. Знаючи, що міліція шукатиме зниклу не раніше як через три доби, я повідомила Тарасу, що підніматиму на пошуки людей. У п’ятницю ввечері обдзвонила односельців, і в суботу зранку ми почали обходити ліски, посадки, колію з обох боків. Недалеко від містка через Восушку одна жінка побачила розірваний кульок з картоплею, грибами і борошном. Хтось сказав, що це продукти, які брала із собою Даруся. Повідомили її братів, вони – міліцію. Через 20 хвилин правоохоронці були вже тут. Над’їхав і Тарас. Саме він розгледів у річці светр дружини. Коли його витягли, зсередини випала подерта нижня білизна Дарусі...
Під вечір на зворотному боці залізничного полотна пошук продовжили правоохоронці із собаками. Галина Котовська каже, що такої оперативності з боку міліції ще зроду не бачила. За переїздом розшуківці знайшли берет Дарії і закривавлену підліткову футболку. У неділю, 23 жовтня, на допомогу міліції прибули солдати строкової служби.
Тіло нещасної знайшли вранці того ж дня під містком, який з’єднує вузькі береги Восушки. На бетонній кладці містка добровільні шукачі-селяни перед цим теж товклися, заглядали під настил, навіть запускали під нього залізні штирі, шукаючи тіло. Але тернопільські слідчі виявилися вправнішими. Коли труп діставали з-під бетонних плит містка, довелося спершу витягти з дна товсту палицю, до якої вбивці причепили жертву, щоб тіло не спливло.
– Один зі слідчих, ставши на кладку, зауважив, що нібито “не так” лежить одна шпала, – каже Галина Котовська. – Коли її підняли, внизу щось забулькотіло. Слідчий сказав: “Вона, напевно, там”. Після цього ще поворушили під водою багром, і майже відразу сплив труп Дарії. Її руки були підняті догори і зв’язані пластмасовою тасьмою. Той, хто кріпив тіло гаком до товстої палиці на дні, мабуть, сподівався, що думка шукати жертву під містком, кинутим майже над самою водою, не прийде в голову нікому.
За словами родича Тараса М., нині у селі обговорюють кілька версій злочину. Одна з них – жінка знала зловмисників, і тому, коли її затягли в автомобіль (хтось у селі це нібито бачив), свідка залишати живим не випадало. За іншою версією, поглумитися і вбити Дарію міг один з жителів сусіднього села Данилівці, який недавно вийшов з тюрми (на його подвір’ї знайшли черевичок і сумку потерпілої). За третьою версією, про яку родич сказав неохоче, вчинити глум, як подейкують селяни, могли люди, причетні до... правоохоронних органів. “Простий” дядько, мовляв, не здогадався б так уміло замітати за собою сліди. Фактів, які вказують на “професійний” стиль злочинців, справді багато. Розкидані на значній відстані одне від одного речі жертви свідчать про справді диявольську хватку нелюдів. А знайдені на подвір’ї екс-зека речі Дарії – надто прямолінійна, вважають осташівці, спроба відвести підозру від справжнього вбивці.
З Дарією в Осташівцях простилися 25 жовтня. Трагедія вразила її батьків, братів, дітей у саме серце, а на Тарасові буквально не було лиця.
Жителі Осташівців вважають, що опинитися на місці молодої жінки міг будь-хто, але доля не пощадила саме її. 5 листопада Дарії мало виповнитися 37 років...
Слідство підозрює у злочині групу осіб. Смерть потерпілої, за висновком експертів, настала від задушення руками. Недавно начальник обласної міліції Василь Пісний повідомив журналістам: “У нас є певні підозри у цьому злочині. Впевнений, що розкриємо його найближчими днями”. Чи є злочинці, яких ще не затримали, місцевими жителями, полковник не сказав, але те, що вони – жителі Тернопільщини, відомо точно.
Того вечора Дарія йшла до поїзда з торбиною продуктів, якими збиралася нагодувати дітей. Від Осташівців до залізничної станції – з півтора кілометра. О 18.20, метрів за п’ятсот від станції, з нею привіталися односельці, які дочищали буряки на городі. Після цього жінку ніхто, крім звірів у людській подобі, які познущалися з неї і вбили, не бачив. 36-річна Дарія пропала з поля зору земляків на три довгі доби.
Убивці, ймовірно, вичікували жертву біля річки Восушка, що протікає поблизу Осташівців. Вздовж одного з порослих густим напівчагарником річкових берегів і йшла до колії молода жінка. Чому вона не вибрала биту дорогу біля поля – загадка.
...Коли Тарас дізнався, що дружина ввечері у середу до маленької гуртожитської кімнатки, де жила з дітьми, не потрапила, найперше кинувся до... ясновидців. Один з них заспокоїв: дружину вашу справді, мовляв, утримують десь силою, але вона жива. Почуте, мабуть, позбавило чоловіка відчуття реальності. Він не вірив у найгірше до останнього, і навіть коли організовані на пошуки сільським головою Галиною Котовською земляки знайшли у Восушці деякі речі зниклої дружини, казав усім: „Дарка жива, вона повернеться”.
Галина Котовська розповіла:
– Даруся була скромною, дуже спокійною жінкою. З Тарасом вони одружені 17 років. Увечері 19 жовтня Тарас повіз до Дарусиних батьків зерно. Про зникнення дружини він сказав лише 20 жовтня перед обідом. Знаючи, що міліція шукатиме зниклу не раніше як через три доби, я повідомила Тарасу, що підніматиму на пошуки людей. У п’ятницю ввечері обдзвонила односельців, і в суботу зранку ми почали обходити ліски, посадки, колію з обох боків. Недалеко від містка через Восушку одна жінка побачила розірваний кульок з картоплею, грибами і борошном. Хтось сказав, що це продукти, які брала із собою Даруся. Повідомили її братів, вони – міліцію. Через 20 хвилин правоохоронці були вже тут. Над’їхав і Тарас. Саме він розгледів у річці светр дружини. Коли його витягли, зсередини випала подерта нижня білизна Дарусі...
Під вечір на зворотному боці залізничного полотна пошук продовжили правоохоронці із собаками. Галина Котовська каже, що такої оперативності з боку міліції ще зроду не бачила. За переїздом розшуківці знайшли берет Дарії і закривавлену підліткову футболку. У неділю, 23 жовтня, на допомогу міліції прибули солдати строкової служби.
Тіло нещасної знайшли вранці того ж дня під містком, який з’єднує вузькі береги Восушки. На бетонній кладці містка добровільні шукачі-селяни перед цим теж товклися, заглядали під настил, навіть запускали під нього залізні штирі, шукаючи тіло. Але тернопільські слідчі виявилися вправнішими. Коли труп діставали з-під бетонних плит містка, довелося спершу витягти з дна товсту палицю, до якої вбивці причепили жертву, щоб тіло не спливло.
– Один зі слідчих, ставши на кладку, зауважив, що нібито “не так” лежить одна шпала, – каже Галина Котовська. – Коли її підняли, внизу щось забулькотіло. Слідчий сказав: “Вона, напевно, там”. Після цього ще поворушили під водою багром, і майже відразу сплив труп Дарії. Її руки були підняті догори і зв’язані пластмасовою тасьмою. Той, хто кріпив тіло гаком до товстої палиці на дні, мабуть, сподівався, що думка шукати жертву під містком, кинутим майже над самою водою, не прийде в голову нікому.
За словами родича Тараса М., нині у селі обговорюють кілька версій злочину. Одна з них – жінка знала зловмисників, і тому, коли її затягли в автомобіль (хтось у селі це нібито бачив), свідка залишати живим не випадало. За іншою версією, поглумитися і вбити Дарію міг один з жителів сусіднього села Данилівці, який недавно вийшов з тюрми (на його подвір’ї знайшли черевичок і сумку потерпілої). За третьою версією, про яку родич сказав неохоче, вчинити глум, як подейкують селяни, могли люди, причетні до... правоохоронних органів. “Простий” дядько, мовляв, не здогадався б так уміло замітати за собою сліди. Фактів, які вказують на “професійний” стиль злочинців, справді багато. Розкидані на значній відстані одне від одного речі жертви свідчать про справді диявольську хватку нелюдів. А знайдені на подвір’ї екс-зека речі Дарії – надто прямолінійна, вважають осташівці, спроба відвести підозру від справжнього вбивці.
З Дарією в Осташівцях простилися 25 жовтня. Трагедія вразила її батьків, братів, дітей у саме серце, а на Тарасові буквально не було лиця.
Жителі Осташівців вважають, що опинитися на місці молодої жінки міг будь-хто, але доля не пощадила саме її. 5 листопада Дарії мало виповнитися 37 років...
Слідство підозрює у злочині групу осіб. Смерть потерпілої, за висновком експертів, настала від задушення руками. Недавно начальник обласної міліції Василь Пісний повідомив журналістам: “У нас є певні підозри у цьому злочині. Впевнений, що розкриємо його найближчими днями”. Чи є злочинці, яких ще не затримали, місцевими жителями, полковник не сказав, але те, що вони – жителі Тернопільщини, відомо точно.
P.S.
Підозрюваного у вбивстві затримали у Києві
Працівникам карного розшуку Тернопільської обласної міліції вдалося вийти на слід підозрюваного, який задушив 36-річну матір двох дітей Дарію Мороз. 24-річного Руслана, раніше судимого жителя одного із сіл Зборівського району, правоохоронці затримали у Києві. Зараз він перебуває в тернопільському ізоляторі тимчасового тримання і дає покази. П’ять років тому молодик уже відбував покарання за зґвалтування жительки райцентру Зборів. Опрацьовуючи різні версії злочину, оперативники звернули увагу на схожість тодішнього і недавнього почерків злочинця. Ця „нитка” й вивела їх на Руслана. На волю він вийшов зовсім недавно. Того вечора, побачивши самотню жінку, вирішив її пограбувати, а задушив, каже, тому що Дарія опиралася. Сховавши її тіло під місток, покидьок подався до рідного брата у сусіднє село Данилівці, розповів йому та його дівчині про скоєне. Разом вирішили їхати до Києва, сподіваючись заховатися.
Євгенія Ліщук,
Тернопільська область
Підозрюваного у вбивстві затримали у Києві
Працівникам карного розшуку Тернопільської обласної міліції вдалося вийти на слід підозрюваного, який задушив 36-річну матір двох дітей Дарію Мороз. 24-річного Руслана, раніше судимого жителя одного із сіл Зборівського району, правоохоронці затримали у Києві. Зараз він перебуває в тернопільському ізоляторі тимчасового тримання і дає покази. П’ять років тому молодик уже відбував покарання за зґвалтування жительки райцентру Зборів. Опрацьовуючи різні версії злочину, оперативники звернули увагу на схожість тодішнього і недавнього почерків злочинця. Ця „нитка” й вивела їх на Руслана. На волю він вийшов зовсім недавно. Того вечора, побачивши самотню жінку, вирішив її пограбувати, а задушив, каже, тому що Дарія опиралася. Сховавши її тіло під місток, покидьок подався до рідного брата у сусіднє село Данилівці, розповів йому та його дівчині про скоєне. Разом вирішили їхати до Києва, сподіваючись заховатися.
Євгенія Ліщук,
Тернопільська область
| Comments: |
