«Вісник і Ко» розповідає, «Вісник і Ко» допомагає…
Героїню однієї з наших публікацій Ольгу Вульчин, яка залишилася з дітками-сиротами, читачі “Вісника і Ко” пам’ятають і досі продовжують передавати їй через редакцію допомогу. Чесно кажучи, на таку реакцію ми навіть не сподівалися. Тим паче, що небайдужі до чужої біди люди відгукнулися аж з Італії. Отож, з оцими величезними благодійними клумаками ми й вибралися нещодавно до Нововолинська, аби передати цим діткам не просто передачу від наших читачів, а й частинку їхнього тепла.
Старших діток ми не застали – пішли по виноград до баби Галі, з якою, можна сказати, дружать. А менші нашому приїзду зраділи. Гостинці від редактора Євгена Хотимчука вони швиденько між собою поділили. А вже за якусь мить трирічний Богданчик грався м’ячем, якого витягнув так швидко, що й ніхто не помітив. Згодом менші дітки познаходили у величезних торбах розмальовки, пазли, книжечки, олівці, іграшки, і їх уже не цікавило, про що розмовляють дорослі. Сергійко так захопився складанням картинки з пазлів, що його вмовляли сфотографуватися на пам’ять. Зрозуміло, дітей завжди менше цікавлять речі, а от до іграшок відразу проявляють неабиякий інтерес.
Ольга розповіла, як вони проживають. Бодай якихось нарікань чи невдоволення ми не почули, хоча має чимало клопотів, до того ж, п’ятирічну Іванку влітку сильно покусав собака.
Правда, ми були дуже вражені тим, що міська влада так байдуже поставилася до сирітської сім’ї – до цього часу їм не спромоглися провести телефонний зв’язок. Все-таки хочеться надіятися, що місцева влада й обласна відгукнуться на людську біду і якнайшвидше допоможуть вирішити цю проблему.
Ольга, маючи нагоду, попросила, аби у газеті щиро подякувати усім людям, які відгукнулися на її горе. А коли ми вже сідали в авто, маленький Богданчик підбіг до хвіртки і голосно сказав: “Дуже дякую вам за м’яча!” Отож-бо, ця подяка не нам, а тим, хто передав і великого жовтого м’яча діткам у Нововолинськ, і всі інші речі. У ту мить було дуже шкода, що цих щасливих дитячих очей не бачать ті, хто щиросердно долучився до добрих справ.
Ольга розповіла, як вони проживають. Бодай якихось нарікань чи невдоволення ми не почули, хоча має чимало клопотів, до того ж, п’ятирічну Іванку влітку сильно покусав собака.
Правда, ми були дуже вражені тим, що міська влада так байдуже поставилася до сирітської сім’ї – до цього часу їм не спромоглися провести телефонний зв’язок. Все-таки хочеться надіятися, що місцева влада й обласна відгукнуться на людську біду і якнайшвидше допоможуть вирішити цю проблему.
Ольга, маючи нагоду, попросила, аби у газеті щиро подякувати усім людям, які відгукнулися на її горе. А коли ми вже сідали в авто, маленький Богданчик підбіг до хвіртки і голосно сказав: “Дуже дякую вам за м’яча!” Отож-бо, ця подяка не нам, а тим, хто передав і великого жовтого м’яча діткам у Нововолинськ, і всі інші речі. У ту мить було дуже шкода, що цих щасливих дитячих очей не бачать ті, хто щиросердно долучився до добрих справ.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
Волинська область
| Comments: |
