«П’ять разів розривав стосунки, щоб не калічити дівчині життя»

А доля таки поєднала хлопця на інвалідному візку з його коханою

 

Андрій Трибощук із села Котів Ківерцівського району лагідно обіймає дружину. Віднедавна вона найсвітліший, найтепліший промінець у його житті. Тендітна Марина нелегку ношу взяла на свої плечі – вийшла за парубка на інвалідному візку. Але ж кохання не вибирає…

Спілкуючись з цією молодою парою згадалися слова Леонардо да Вінчі: «Щире кохання виявляється в нещасті». І справді, легко любити багато та успішного, омріяного принца. Набагато важче віддати своє серце тому, хто кожен день починає боротьбою з недугою. Ці почуття вимагають певної жертовності, терпіння та мужності.

Андрій – привітний молодий хлопець. На інвалідний візок пересів через нещасний випадок. Під час служби в армії на об’єкті, який доручено було охороняти, обвалилася стіна. З-під уламків витягнули ледве живого Андрія. Його кілька разів оперували, але поставити на ноги не змогли. Надто складною була травма хребта. Тож зі служби юнак повернувся інвалідом. Зізнається, що поставив на собі хрест. Важко було боротися з депресією, відчував себе нікому не потрібним. Цілими днями лежав перед телевізором. Іноді брат виносив на вулицю на руках. Мама й досі не може згадувати про той час без сліз.

– Полегшало на душі, коли односельчанин привіз інвалідний візок, – розповідає Андрій. – Я зміг рухатися по хаті, надвір виїжджати. Згодом придбав комп’ютер. Тоді мій товариш порадив зареєструватися на одному християнському сайті. Він сам там знайшов дружину. Звичайно, я не дуже у це вірив. Але мені не вистачало спілкування, тому й зареєструвався.

Марина родом з Чернігова. Працювала там на швейній фабриці. Вона перша на сайті помітила симпатичного чорнявого хлопця. Хотіла написати, та злякалася фото, де він сидів на інвалідному візку. Через деякий час познайомилася з іншим парубком, який дав лише фотографію свого обличчя. З ним домовилася переписуватися «В контакті». Яким же було здивування Марини, коли, переглядаючи знімки, побачила, що це той самий Андрій на інвалідному візку. Та вирішила вдруге не відступати. Тим більше, що він виявився цікавим співрозмовником.

– Ми спілкувалися як друзі. Згодом я зрозумів, що коли Марини довго немає онлайн, мені стає сумно. Не вистачає її присутності, – зізнається Андрій. – О, думаю, треба кидати те діло, а то поламаю дівчині життя.

Тому на кілька днів зникав. Не заходив у соцмережі, хоч туди тягнуло, як магнітом. Але згодом хтось озивався першим, і переписка знову відновлювалася, але з ініціативи Андрія закінчувалася. Так було п’ять разів. Обоє молодих людей у різних куточках України з’єднували і розбивали серця біля монітора.

– Після нашого чергового розлучення Марина написала: «Ти роби, що хочеш, але я тебе люблю!» – пригадує хлопець. – Вирішив діяти. Ми кілька разів говорили про побачення, але все якось не виходило. А тут дізнався, що Марина їде у відпустку до тітки в Кузнецовськ. Домовилися зустрітися, щоб перший і останній раз побачитися, адже, спілкуючись телефоном, вирішили, що наші стосунки не можуть продовжуватися. Ми хотіли розійтися назавжди.

До Кузнецовська Андрія привіз приятель, який знав про непрості стосунки. А тому дорогою давав настанови: «Якщо почуєш, що серце тьохне, значить – це твоя половинка».

– Я тільки побачив Марину з вікна, одразу відчув, як тьохнуло, – усміхається Андрій, – і вже не хотів розривати стосунки. Але переживав, як сприйме мене дівчина. Одне діло розмовляти, інше – гуляти з кавалером в інвалідному візку.

Марина лагідно дивиться на чоловіка і тихо каже, що не звернула на це особливої уваги. «Ти хороший, добрий хлопець. А те, що сидиш – дрібниця», – лагідно обіймає чоловіка.

Заради коханого дівчина покинула рідне місто, роботу і переїхала у Котів. Тут відгуляли весілля. Марина зізнається, що не шкодує про свій вибір. А як рідні поставилися до цього?

– Мама лише казала: «Якщо Бог так дав, значить, так має бути», – додає молода жіночка. Адже обоє закоханих з віруючих сімей, тож переконані, що з Божою поміччю подолають усі перешкоди.

Руслана ТАТАРИН,

Волинська область

 

• Нравится
•