З вишивок зробила галерею, а в кухні облаштувала музей

Люди, які закохані в красу, незважаючи на буденні клопоти, завжди знаходять час для роботи, яка гріє душу. Жителька села Лішня Демидівського району Анна Мойсюк – цікава та неординарна особистість. З дитинства вона вишиває, свою любов до цього мистецтва передала й невістці, а щоб зберегти пам’ять про минувшину, збирає старовинні речі у домашньому музеї.

Анна Олександрівна розповідає, що вишивати навчилася у 12 років. Мама приносила додому невеличкі вишиті серветки, а донька з натхненням копіювала візерунок на своє полотно. За роки встигла багато чого вишити: рушники, сорочки, подушки, серветки, картини. Нині захоплюється вишивкою картин, в основному на релігійну тематику, а також зображає свої улюблені маки, соняшники, волошки, ромашки, українські пейзажі, натюрморти, дитячі малюнки. У кожній з кімнат оселі, коридорі, кухні на всіх стінах – вишиті картини. Як каже майстриня: «У кожну роботу вкладаю душу і любов». Враження від побаченого – ніби ти знаходишся у галереї. Нині пані Анна закінчує велику картину з зображенням жовтогарячих соняшників, прикрашених налитими кетягами калини, також працює над іконою Святого Сергія для одного із синів. Її захопленням зацікавилася невістка, яка також уже має багато робіт.

Крім вишивки, жінка власноруч виготовляє ляльки-мотанки, вироби з бісеру, різні порожні ємкості оздоблює зверху крупами, які кріпить на клей. Усі свої творіння робить з підручних матеріалів. А ще Анна Олександрівна закохана у квіти і вазони, яких у неї безліч. Іноді чоловік жартома каже, що взимку у їхній оселі, як у джунглях. Має господиня близько двісті видів кактусів.

Під час розмови дізнаємося, що жінка є ще й неабияким поціновувачем старовини. У літній кухні вона організувала музей старовинних речей. Тут усе зроблено в українському стилі. Є піч, біля якої усі потрібні атрибути, а також веретена, праски, дерев’яна маслобійка, гребінки для льону, пряжа, глечики, верстат, старовинні вишиті рушники, сорочки, ліщинова етажерка, дерев’яні стоптані личаки, у яких ходила ще чоловікова бабця, патефон, який досі в робочому стані, скриньки з різними старими документами ще дідів і прадідів, серед яких – свідоцтво про народження її діда (1880 р.н.). Зберігає жінка і свій піонерський галстук. Серед вишитих рушників є два довжиною 4-5 метрів. Їх, як розповіла жінка, використовували колись на заручинах: дівчина хлопцеві надягала на голову хустку, а він їй замотував на шию цей рушник, після чого вважалося, що вона заручена. Найраритетнішими експонатами свого музею пані Анна вважає три вишиті сорочки-сукні вісімнадцятого століття, які належали чоловіковій прабабусі. Речі для музею колекціонерці зносили зі всієї округи: і сусіди, і знайомі з Вовковиїв, Рудки. Багато речей привіз чоловік Петро Овдійович, який має золоті руки і створює оригінальні вироби з дерева.

Оксана БЕРЕЗЮК,

Анна МОЙСЮК у домашньому музеї

Анна МОЙСЮК у домашньому музеї

Рівненська область

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>