Коли зайдеш на подвір’я родини Сахаруків із Паридубів Старовижівського району, одразу помічаєш, що господарі люблять природу. Всюди квіти, зелено, а на одній з будівель, де зберігається сіно, як охоронець, стоїть лелека. Він з’явився у цій родині десять літ тому.
– Якось наші діти, син Сергій та донька Люда, бавилися на сусідському подвір’ї й побачили, що із лелечого гнізда випало маля, – розповідає Іван Петрович. – Підібрали його і принесли додому, щоб виходити. Я підтримав їхню ідею, хоча знав, що клопоту буде чимало. Поселили його у хліві, зробивши гніздечко із сіна. Основна турбота про птаха лягла на плечі Сергійка, адже він ловив для бусла не тільки рибу, але й шукав у лісі равликів, добував з водойм навіть… жаб.
– Хлопець дуже любить природу, тож не нарікав. Від нього, малого, ні гриби, ні ягоди в лісі не могли заховатися. А що вже рибалити любив… – додає мама.
Коли Іванко (так назвали птаха) підріс, почали додавати до його раціону харчування ще й картоплю. Діти помалу навчили його літати. Як? Самі розправляли руки і махали ними, показуючи лелеці, як треба підніматися у небо. А потім брали його і підкидали… Потрохи бузько освоїв науку і згодом вже сам дбав про корм для себе. А у серпні якось недолуго почав майструвати собі гніздо. Однак пташиний інстинкт, видно, покликав у дорогу, бо коли зібрали врожай зернових, птах тричі облетів навколо хати і з журливим криком (видно, дякував за гостину) відлетів у теплі краї. Яким же було здивування Сахаруків, коли Іванко навесні повернувся до їхньої хати з парою і заходився знову майструвати собі гніздечко. Іван Петрович їм допоміг: зробив на будівлі підпору. І тепер лелеки щороку сюди прилітають. Чи то Іванко, чи його потомство тут гніздиться – вже й не знають. Але навіть не уявляють подвір’я без цих довгоногих красенів.
…Вилетіли з батьківського гнізда діти Сахаруків, приїжджають до них у гості. І дуже радіють, побачивши птахів на даху. Ними врятованих…
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
Comments: |