Династії листонош з мульчиць
Будучи в Мульчицях Володимирецького району, зайшли у відділення поштового зв’язку. Цікавилися не тільки тим, чи люблять «Вісник+К» в тих краях, а й життям-буттям листонош.
Порадували нас – «Вісник+К» тут і рекламувати не треба. Умовно кажучи, виписує нашу газету кожна друга сім’я. А ще ж один одному передають почитати…
Відділення поштового зв’язку у Мульчицях обслуговує чотири села. Застали весь штат (начальника і трьох листонош) у повному складі: видавали «дитячі» гроші, соціальні виплати. Одна з жіночок, почувши, що розпитую про нелегкий труд листонош, вигукує, показуючи на Віктора Бензу:
– Оцей бідний хлопець не має коли оженитися, бо поки газети порозносить, поки ті порошки та крупи попродає – то ніколи й залицятися!
І відвідувачі, і самі листоноші разом із Віктором вибухають сміхом. А чом би і ні: колектив тут молодий, веселий. Начальник відділення Надія Блищик – тоненька, як стеблиночка – мусить по півдня добиратися сюди на роботу. Ну, а листоноші – місцеві. Вищезгаданий Віктор Бенза, через сімейний стан якого хвилювалася відвідувачка, працює тут вже 16 років. Змінив на посту маму. Лариса Отрода та Алла Коцюбайло значно менше мають стажу, проте теж походять з династії поштарів. У них і матері, і сестри того хліба спробували. Сміються дівчата, що багаті коштовності передають у спадок, а вони у своїх родинах – роботу.
Сумка листоноші в п’ятницю (саме тоді пресу розносять) важить 9-10 кілограмів. Чесно кажучи, її з місця зрушити важко. А тут треба на плече повісити, руки зайняти торбами з «поштарським планом» – порошками та гречками – та обійти чотири села та три хутори. Цікавлюся, чи мають реманент потрібний. Сумно головами хитають. Мовляв, дали чотири роки тому по велосипеду – і тільки рік той транспорт витримав, опісля й ремонту не підлягав. Тож ходять, як і раніше, пішки. Таки дійсно, права була відвідувачка: з такими умовами праці не до особистого життя…
Мирослава КОСЬМІНА,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Мульчицькі поштарі
| Comments: |
