Український народ залишився без єдиної української?
або Хто збиткується над державною мовою
Мабуть, не було б так званого мовного закону, якби не вибори. Навіть дідусі у віддалених селах про це знають і впевнені: Партії регіонів немає з чим звернутися до свого електорату. Все, що вони обіцяли виборцям зі Сходу України, не виконали. Життя покращилося хіба що в олігархів від влади, вони подвоїли-потроїли свої статки. А от для простого люду проблем не поменшало. І тут згадали про мову. Мовляв, другу російську державну потрібно узаконити. Однак, оце голосування в парламенті пройшло з порушенням усіх регламентних норм і всупереч Конституції. «Мы их развели, как котят…» – гордо заявив головний режисер кнопкодавів Чечетов. «Я не понимаю телячьего языка», – і собі зауважив даішник із Одеси. Та ще більше здивував російський коментатор Дмитро Волков – рекордсмен СРСР, Європи та світу з плавання брасом серед чоловіків, автор та ведучий численних спортивних телемостів, головний редактор офіційного видання Олімпійського комітету Росії газети «Олімпійська Росія» та журналу «Плавання». Він, коментуючи XXX Олімпійські ігри у Лондоні на «Першому Національному», назвав українську мову взагалі «диалектом славянского языка». Найперше дивує те, чому на Першому Національному – російськомовний коментатор з Росії? Невже із 46 мільйонів населення України нема достойного українського фахівця? А по-друге, як можна назвати державну мову українського народу діалектом? Правда, згодом він вибачився за це: «Я назвав українську мову діалектом, що буквально означає «мовою» слов’янського народу. Це прекрасний діалект, який, як і російська, має глибоке коріння у слов’янській цивілізації. Що дискримінаційного могли побачити у цьому висловлюванні, я не розумію? Для будь-якого філолога не знайшлось приводів для звинувачень та осуджень. Це лише фігура мови, – сказав Волков, – …мені не складно вибачитись перед усіма, хто відчув себе ображеним у силу свого невігластва. Я висловлюю співчуття тим, хто неправильно розтлумачив мій благородний намір», – додав він. І це вже не виглядає як вибачення, а як черговий ляпас. От так благородно розпалюється війна за мову. Притому, насамперед, політиками. Адже і на Сході є люди, які розмовляють і російською, і українською, як і на Заході нашої держави. І ніхто їх не переслідує, і хат не палить, і в обличчя не плює. Але навіть старі бабусі, з якими не раз доводиться розмовляти, перебуваючи у відрядженнях, і священики, й інтелігенція в один голос кажуть: «Є держава Україна, має бути одна державна мова – українська!». Поки що влада до народу не прислухається. Мабуть, доцільніше було б поступити цивілізовано і провести з цього питання референдум. Але де там… Верховна Рада, яка перетворилася в кишенькову, при підтримці нашого земляка (аж соромно за нього) любешівського комуніста Адама Мартинюка швиденько проголосувала за законопроект. Голова Верховної Ради Володимир Литвин повипендрювався, як вередлива дівка, і підписав його, тим самим забивши кільком членам своєї партії тепленьке прохідне місце у списку Партії регіонів. Серед яких і Катерина Ващук, яка голосувала за мовний закон, Ганна Герман, як вдала актриса, повезла інтелігенцію до Криму, де вигрівається на своїй дачі Президент, щоб «поговорити» про мову. І сміх, і гріх. А Гарант послухав – і закон… підписав. Йому не до тих, хто голодує за мову, хто висловлює своє «фе». Адже вибори на носі і потрібні голоси. Хочеться тільки вірити, що наш народ доріс до того, що за гречку, дитячі майданчики, подачки у вигляді аптечок і різноманітних допомог все ж не піде на повідку у кандидатів, які голосують за такі і подібні закони. І розрізнить, хто є хто…
Марія ДУБУК
| Comments: |
