Замолоду тішилися своїми будинками

А на старості живуть у казенних стінах

У селі Льотниче Володимир-Волинського району у 2006 році відкрили територіальний центр, який дивує красою і навіть помпезною обстановкою. Сучасний ремонт з елементами декору, картини на стінах, розкішні меблі, яких дідусі й бабусі ніколи у селянських хатах не бачили. Завідуюча стаціонарним відділенням Олена Шушняк розповідає, що ремонт роблять їх працівники своїми руками. Стаціонарне відділення перебуває повністю на державному утриманні. Фруктами та овочами, з яких роблять запаси на зиму, забезпечують місцеві фермери. Одинокі, які тут живуть, 75% пенсії віддають на потреби закладу. Старенькі дивляться супутникове телебачення, гріються біля електрокаміна, харчуються чотири рази на день.

- Наше відділення розраховане на 30 ліжко-місць, - зазначила Олена Михайлівна. - Нині всі зайняті. Наймолодша наша бабуся з 1942 року, найстарша - з 1916. Є лише чотири чоловіки, а то все жінки.

За станом здоров'я стареньких постійно спостерігає лікар і дві медичні сестри. Працівники терцентру заготовляють різні трави, щоб готувати взимку смачні фіточаї. А щоб загартовувати організм, пенсіонери щоранку роблять зарядку.

Марія Марчак у відділенні - з початку його відкриття. Нелегке життя вона прожила. Похоронила чоловіка, сина, двох дочок і залишилась на схилі літ сама. 77-літня бабуся вже не той рух має, що в молодості, от і забрали її із села Заріччя Володимир-Волинського району сюди.

- Я тут доглянута і нагодована. Ще навіть граю на бубні і трикутнику, коли в нас концерти проводять, - посміхається пенсіонерка.

Не маючи матеріальних проблем та клопотів, які постійно були в селі, бабусі та дідусі тут, як на курорті. Приймають процедури, дивляться серіали, ходять молитися у спеціально обладнану церковну кімнатку. Лише своє нерозтрачене тепло та любов віддають пухнастому котику, який тихенько притулився до старечих колін.

Руслана ТАТАРИН,

Волинська область

Фото автора

• Нравится
•