Символи страждань Господа – по всьому світу
Цей тиждень називають Страсною седмицею. Церква згадує останні дні земного життя Спасителя. Як віруючі в ці дні готуються до Світлого Христового Воскресіння – про це в інтерв’ю з митрополитом Луцьким і Волинським Ніфонтом.
– Владико, є традиція, коли люди у четвер ввечері приходять з храму і зверху над дверима свічкою випалюють хрести. Що це означає?
– У Старому Завіті розповідається, що коли пророк Мойсей виводив євреїв з єгипетського полону, то їм було сказано заколоти пасхального агнця (ягня) і його кров’ю помазати косяки своїх дверей – щоб ангел смерті не входив у їхні домівки і не забирав (умертвляв) первістків. Однак ми живемо в період Нового Завіту, де пасхальний Агнець – Ісус Христос. Агнець, як каже Іоан Хреститель, що бере на себе гріхи всього світу. І Його кров’ю очищається кожна людина від гріха, прокляття і смерті, насамперед, духовної. Тож є така традиція у православній церкві: у Страсний четвер увечері, коли звершуються 12 євангельських читань, в яких згадується про страждання Ісуса Христа, всі люди в храмі тримають запалені свічки. Після цього їх не загашують, а прагнуть принести запаленими додому. І на рамах дверей зверху полум’ям пишуть хрест – в знак того, що тут живуть християни. Якщо люди з вірою до цього підходять, то і хвороба не буде заходити в цю хату, і блискавка не влучить, і від пожеж Господь вбереже.
– У четвер єпископи миють священикам ноги, що це означає?
– Як бачимо з Євангелія, на Тайній вечері у четвер Господь установив Таїнство Євхаристії («євхаристо» грецькою – благодаріння). Він вказав на хліб: «Це є Моє тіло» і на вино: «Це є Моя кров Нового Завіту». І сказав апостолам: «Так робіть на Мій спомин». Люди згадують ці слова і дякують Богу за таке милосердя. А перед Тайною вечерею Спаситель омив ноги Своїм учням і сказав, що Він Господь і Учитель, але помив ноги учням. Тобто показав приклад смирення. На спомин цього смирення, скрізь, де є архієрейські кафедри, існує такий чин: після літургії Великого четверга єпископ виходить на середину храму, попарно – 12 священнослужителів, що символізує 12 апостолів, і миє їм ноги. Це ж саме відбувається у четвер і в Єрусалимі перед храмом Гроба Господнього, де Патріарх Єрусалимський також звершує чин омовіння ніг.
– П’ятниця – винос плащаниці. Проходить це дуже трепетно.
– У церкві нічого просто так не відбувається: усе продумано, гарно, символічно, піднесено. Якщо у це вникнути, задуматися, то сльози навертаються на очі. Чин виносу плащаниці – це символ зняття Господа із хреста. У п’ятницю Його судили і розіп’яли, Господь помер, і під вечір п’ятниці Його зняли з хреста та швиденько похоронили. Плащаницю ввечері обносять навколо храму і заносять у церкву, нібито несуть у печеру, де був похований Ісус Христос. А у пасхальну ніч заходять в храм – її вже там нема – це символізує, що Христос воскрес (під час полуночниці плащаницю відносять у вівтар). Такий глибокий зміст.
– Нині багато говорять про символи страждань Господа…
– Так. Є багато переказів. Плащаниця, наприклад, зберігається в Турині. Це є той плат, у який був загорнутий Господь. Хоч ним володіє католицька церква, але це святиня всього світу. Хітон Господній, який дістався одному з воїнів, у різні віки також переходив з рук у руки різних народів. Нині зберігається в німецькому місті Трір, частинки його є в інших країнах. Є частки Древа Животворящого Хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Вони – по всьому світі. Навіть одна є в нас у Луцьку. То велика святиня. Є ще й інші символи страждань Господа – цвяхи, терновий вінець, дощечка з написом, що була прикріплена до хреста. Але все це розійшлося по світу.
– Що церква дозволяє освячувати у пасхальному кошику?
– Освячується випічка з борошна, сир, масло, «м’яс» – вид всякого м’яса і яйця – для розговіння людей після посту. За церковними правилами заборонено вносити у храм м’ясо. Але в цьому випадку є виняток.
Протягом всього пасхального тижня після кожної літургії звершуються хресні ходи навколо храмів. Це переможна хода Торжества Воскресіння, це перемога віри, любові, життя над смертю. У православній церкві, ще раз наголошую, настільки все відшліфовано, символічно, гарно, що аж серце тріпоче. На жаль, інколи людям заважає це відчути мирська суєта.
Марія ДУБУК,
Волинська область
| Comments: |
