Приз отримав львів’янин

Студент Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка Андрій Макар посів третє місце серед 84 країн.

– Андрiю, як вдалося потрапити на фiнал свiтового конкурсу?

– Цього року програмою максимум для мене було взяти участь у всеукраїнській олiмпiаді i вибороти там призове мiсце. Коли сказали, що я пройшов на вiдбiр до свiтових змагань, я довго в це не мiг повiрити.

Квиток до фiналу можуть отримати лише найкращi учасники всеукраїнської олiмпiади з iнформатики. У Львовi учням, щоправда, не щастило показати найкращий результат навiть на всеукраїнських олiмпiадах. Востаннє на фiналi свiту з iнформатики львiв’янин був ще 1993 року.

– А як вiдбувалися змагання у Таїландi?

– Олiмпiада проходила у два тури, кожен з яких тривав п’ять годин. На цих етапах ми повиннi були виконати по три задачi, до кожної з яких треба було придумати алгоритм розв’язання, i скласти комп’ютерну програму, використовуючи одну з доступних мов програмування (на фiналi були тiльки двi мови – «С++» i «Паскаль»). Просто придумати алгоритм, який буде розв’язувати задачу, для мене нескладно.

Найважче – це написати оптимальний розв’язок, який, крiм того, що буде правильно вiдповiдати на задачу, ще й працюватиме швидко i використовуватиме якомога менше пам’ятi комп’ютера. Кожна задача оцiнювалася за цими критерiями у 100 балiв. Менi вдалося набрати 366 та вибороти бронзову медаль. А от учасник, який взяв срiбло, мав лише на чотири бали бiльше – 400.

– Серед програмiстiв хлопцiв значно бiльше, нiж дiвчат. Як гадаєш, не жiноча це справа?

– Чесно кажучи, навiть не знаю, чому дiвчата неохоче займаються iнформатикою. Мабуть, через те, що у цій справі потрiбна впертiсть, терплячiсть та неабияка наполегливiсть. Адже буває, що кiлька днiв доводиться сидiти за комп’ютером, шукаючи якусь помилку в програмi. Напевно, не всiм дiвчатам це пiд силу.

– Чи важливо для програмiста мати дуже дорогий комп’ютер?

– Нi, такi думки – мiф. Працювати можна на будь-якому. Головне, встановити програмне забезпечення – i можна успiшно займатись програмуванням.

– Сам вже розробляєш програми?

– Так, пiвтора року тому я спробував це робити. Найбiльшим своїм успiхом вважаю створенi двi гри – копiї «Сапер» та «Тетрiс».

– Ти навчаєшся у Львівському університеті...

– Мiй вибiр був прогнозований – вступив до Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка на факультет прикладної математики та iнформатики на спецiальнiсть iнформатика. Старанно вчитимусь, вдосконалюватимусь, братиму участь у студентських змаганнях зi спортивного програмування i, звiсно ж, прагну до нових перемог.

Юлія Курій,
м. Львів

• Нравится
•