Волинянин листувався з мамою Гагаріна
Підпис відсутній
Про «Восток» почули із сільських динаміків
Тоді я навчався в сьомому класі, а тепер – уже пенсіонер. Життя також відцвіло-відбуяло з космічною швидкістю. У моєму поліському селі Гірки на Любешівщині у центрі висів величезний металічний динамік, тому його вранці було чути дуже далеко. Пам’ятаю, тоді був теплий весняний сонячний день. І раптом, перериваючи передачу, по радіо прозвучав неповторний урочистий голос диктора Юрія Левітана: «Внимание! Внимание! Сегодня, 12 апреля 1961 года, в Советском Союзе выведен на орбиту Земли первый в мире космический корабль-спутник «Восток» с человеком на борту. Пилотом-космонавтом космического корабля-спутника «Восток» является гражданин Союза Советских Социалистических Республик летчик майор Гагарин Юрий Алексеевич…»
Почувши цю звістку, всі раділи, кричали «Ура!». Правда, люди старшого віку відразу відкинули можливість такого польоту. А для нас, сільських хлопчаків, то була величезна надія на те, що колись збудуться й наші дитячі мрії. У школі провели урочисту лінійку, на якій радісно повідомили про політ Юрія Гагаріна в Космос і закликали учнів до ще кращого навчання і любові до Батьківщини. У селі тоді не було телевізорів, тому фотографію першого космонавта побачили тільки через декілька днів у газеті. І досі жалію, що не зберіг той примірник до сьогодення.
Автограф неньки першого космонавта світу у Любешові
У мене є автографи багатьох відомих людей: Михайла Стельмаха, Павла Загребельного, Михайла Шолохова та інших. Захотілося отримати і автограф першого космонавта Юрія Гагаріна. Та скоро зрозумів, що зробити це практично неможливо. У 1984 році, уже після смерті льотчика, спробував отримати кілька слів, написаних рукою його мами – Анни Тимофіївни Гагаріної. Але як це зробити, де її шукати? Не знаючи її точної адреси, на бандеролі з книгами написав просту й зрозумілу адресу: Смоленська область, місто Гагарін, матері Юрія Гагаріна. Не дуже й вірилося, що отримаю відповідь. Адже тоді до цієї жінки, напевно, писали з усього світу.
Та невдовзі листоноша принесла мені бандероль від Анни Гагаріної. І скільки то було радості, коли побачив на книгах Михайла Хромакова «Его город» і Юрія Гагаріна «Дорога в космос» автографи матері першого космонавта планети – Анни Тимофіївни Гагаріної! Вона також вклала газету «Известия», у якій друкувалися уривки з її майбутньої книги «Слово о сыне», й поставила автограф на фотографії, на якій вона розмовляє з Юрієм. А ще Анна Тимофіївна вислала мені свою персональну листівку. На обкладинці червоного кольору – портрет Юрія Гагаріна у скафандрі і його слова: «Я очень люблю свою маму и всем, чего достиг, обязан ей». На розвороті зліва – напис «Мать первого космонавта Земли Анна Тимофеевна Гагарина», справа – невеликий її портрет і підпис: «На добрую память с благодарностью А. Гагарина». На ній вона теж розписалася. Уже готуючи цей матеріал, мені чомусь захотілося краще розгледіти цю фотографію. На ній – усміхнена життєрадісна літня жінка за столом, укритим простою синенькою з квадратиками клейонкою, за спиною – килим, на стіні – простенькі шпалери…
Цікаво, що перший космонавт планети народився 9 березня, у день народження нашого Тараса Шевченка. Юрій Гагарін приземлився на полі колгоспу імені Шевченка (село Смілівка Саратовської області) і став його почесним колгоспником. Уже після трагічної смерті Юрія Гагаріна в Україні побувала його мама. Після знайомства з Києвом і Дніпром Анна Тимофіївна попросила завезти її в Канів на могилу Тараса Шевченка. Там поклала квіти й розповіла, що в їхній родині знають і поважають Шевченка, а вдома поряд із книгами Олександра Пушкіна є й Шевченків «Кобзар». Згодом вона писала й розповідала, що їй дуже сподобалась Україна.
Космосом і космонавтами у 70–80-х роках минулого століття (без перебільшення!) цікавилися, напевно, усі, у тому числі й мої діти. Навчаючись у Любешівській середній школі, старший син Геннадій захопився ще й моделюванням космічних апаратів. Із моделлю ракетоплана він потрапив у Москву на Зліт юних космонавтів та конструкторів космічних кораблів, де увійшов у десятку призерів.
Тепер, у ці ювілейні дні, з якимось особливим хвилюванням переглядаємо фотографії нашого сина Геннадія біля космічних ракет та супутників. У нього вже підростають свої діти. Та для сучасної молоді космос і космонавти тепер уже не в такій пошані, якими були для нас.
Петро КРАВЧУК,
Волинська область
| Comments: |
