Волинська Роксолана стала улюбленою дружиною турецького «султана»

Шлюб з іноземцем сьогодні не рідкість. Українські дівчата, мріючи вирватися зі злиднів, все частіше шукають втіхи в обіймах закордонних женихів. Хто зважується на знайомство після спілкування в Інтернеті, хто заводить інтриги на іноземних курортах, хто просто виїжджає у далекі краї в пошуках роботи і там знаходить свою другу половинку. Сценаріїв немало. Історія Галини не схожа на жоден з них. Вона зустріла своє кохання у Росії, навіть не підозрюючи, що крутить роман з крупним турецьким бізнесменом. Але згодом усі розкоші Стамбула жінка поміняла на ліс під хатою та чисте плесо рідного озера. Вона повернулася додому, бо мала вагому причину.

Познайомилися у московському ресторані
Галина народилася у маленькому волинському селі на Ратнівщині. Окрім неї, у батьків є ще три дочки-розумниці. Старші дівчата давно розлетілися з батьківського гніздечка. Переконують, не у пошуках кавалерів, а в надії знайти краще життя. Бо у селі – жодної перспективи.
Галя влаштувалася на роботу у Бресті. Працювала провідницею, а паралельно здобувала вищу освіту у місцевому вузі. Але у Білорусі вона так і не довчилася – її покликала до себе у Москву сестричка. Дівчина знову зважилася все круто змінити. Вона добилася переведення в один з Московських університетів. Усі екзамени склала на „відмінно”, тож її зарахували на ІІІ курс економічного факультету без жодних проблем.
Велике місто – великі перспективи, переконує наша героїня. І хоч життя за кордоном не медом намазане, все ж почувалася там значно краще, впевненіше, аніж на батьківщині. Дівчина навчалася і працювала (Галю запросили на роботу в туристичну фірму). На життя вистачало.
Свою першу зустріч із Ніжатом згадує, як солодкий сон. Пішла з подружками у ресторан не з якоїсь особливої нагоди – просто зустрітися і пощебетати про своє жіноче. Там за сусіднім столиком сиділа чоловіча компанія. В око одразу впав красивий мужчина.
– Чим привабив мене? – намагається пригадати Галя. – Звернула увагу, що одягається просто, але сам дуже „хольоний”. Руки мав акуратні, доглянуті. І в спілкуванні був дуже простий, щирий. Відчувалося, що за ним, як за кам’яною стіною. Мабуть, на це і запала.
І хоч розуміла Галя не усе, що чоловік їй казав (Ніжат не володів російською, а дівчина ні слова не знала турецькою, тож спілкувалися англійською), він підкорив дівоче серце. Потім були ще зустрічі. Дружба невдовзі переросла у кохання. А тоді вони... розійшлися.
Що стало каменем спотикання? Галя досі не знає. Каже, напевно, боявся щось змінювати. Коли мова заходила про те, що їй хотілося б жити разом з ним, він переконував дівчину, що не може взяти на себе таку відповідальність, бо у нього погана робота і грошей на утримання сім’ї нема. Галя ніяк не могла цього зрозуміти. Казала, що їй байдуже, скільки він заробляє, і що вона обов’язково знайде у Туреччині роботу, аби йому допомогти. Зрештою, вони таки посварилися.

Почуття українки випробовував злиднями
Потім у Галі була довга важка сесія. Та не через науку гризлася. Душевні тривоги терзали серце. Однак Ніжат не давав про себе знати, й вона вперто мовчала. А тоді хтось дівчині нашептав, що у нього вже є інша пасія...
І не приховує – важко було усе те пережити. Душа боліла, серце рвалося. А що могла змінити?
Та доля знову повернула так, що закохані зустрілися. Ніжат недовго був з іншою. І коли Галя дізналася, що чоловік знову сам, написала йому “есемеску”. Він відповів. Потім зустрілися і... Нахлинули почуття.
Ніжат вперше повіз Галину на свою батьківщину – показати, як він живе. Бідовий район у Стамбулі справив на дівчину гнітюче враження. Хіба могла сподобатися хатина-розвалюха, де аж все сиплеться? Та й виду не подала, що щось не так. І правду кажуть: з милим рай і в шалаші. Згодом сюди ж Ніжат привозив українку і вдруге, і втретє. Як потім зізнався: думав, дівчина покине його і повернеться додому. Та Галя й не думала зрікатися. І лише коли вона розрахувалася з роботи і зібрала речі, аби поїхати з ним і залишитися у Туреччині, коханий чоловік привіз її у свій справжній дім.
– Ми опинилися в найдорожчому районі Стамбула, – пригадує Галя. – Переступила поріг його розкішних апартаментів, і від вражень вигукнула: “Не вірю!” А він тільки усміхнувся і сказав: “Так, це все моє”. Виявилося, він великий бізнесмен – керує солідною фірмою.

***
Галя стала у тому домі королевою. Справді, життя у Туреччині було схоже на казку. Вона відчула, мабуть, те, про що писав Шарль Перо у своїй “Попелюшці”. Бо була єдиною жінкою, яку Ніжат привів у свій дім (він із жодною своєю пасією разом у власній хаті не жив!)
Привів у гарем Сулеймана
Ніжат познайомив Галину зі своїми друзями. Вони разом ходили в гості й на службу Божу у православний храм. Жінка розповідає, що особливо пишно у Стамбулі відзначають наш Великдень. Тоді вхід у церкву – лише по запрошеннях, служба проводиться на трьох мовах (німецькій, російській та турецькій) і для усіх гостей дають обід.
Та найперше Ніжат повів свою кохану у... гарем Сулеймана. Він знав про долю української Роксолани, й вирішив показати Галі, де жила її знаменита землячка.

***
Три роки спільного життя минули дуже швидко. Галина майже щомісяця літала додому, до батьків. Сестри не раз приїжджали до них у Стамбул у гості. Каже, чоловік її ні в чому не обмежував. Навпаки, гарно про неї дбав. Вона залюбки вчилася по журналах готувати страви турецької кухні, а він переймав українські слова. Навіть його коронним тостом у компанії стало “Будьмо!”.
– Він добре знає мою слабкість – я люблю виспатися, – зізнається жінка. – Жодного разу він мене не збудив, хоч сам прокидається зазвичай рано-раненько. І взагалі, в Туреччині я не помітила, щоб чоловіки в чомусь дуже обмежували своїх жінок. Тут уже рівноправ’я.
Та одне “але” у їхніх стосунках все ж було. Ніжат поставив умову – ніяких дітей. Мовляв, ти ще надто молода (у свої тридцять літ!), народжувати треба близько сорока. От, як його інша громадянська дружина австрійка Ольга. Він не раз Галі ставив цю жінку у приклад. По-доброму. Як вона гарно виховує їхню доню, як всю себе присвячує дитині. І навіть запитав, чи не проти Галина з нею познайомитися.
– Звісно, я не перечила, навпаки, було дуже цікаво зустрітися з Ольгою та їх донечкою, – зізнається наша героїня. – Дівчинка й справді дуже гарно вихована, відвідує різні секції, вчить кілька мов. Та видно, що мама у неї старша. Я до сорока років чекати не хотіла...
Галина відчула, що вагітна. Не приховувала від Ніжата, що він стане батьком. Ніби й боялася його гніву, все ж сподівалася, що, почувши таку радісну новину, серце пом’якшиться, і він змириться. Та Ніжат вперто стояв на своєму – ні. Аргументів наводив чимало: що не готувався стати татом, не проходив медичні обстеження, зрештою, інколи й алкоголь вживав. Казав, що так не можна дітей зачинати! Та Галя переривати вагітність не погодилася. Одного ранку, коли Ніжат поїхав у своїх бізнесових справах, вона зібрала речі й... полетіла додому.

Тато мріє побачити маленьку Туанну
Та серце – не камінь. Довго Ніжат видзвонював в Україну. Спершу все ще переконував жінку зробити, як він просить. А коли зрозумів, що українка не відступить і що щастя материнства для неї важливіше, ніж його стамбульські розкоші, запросив Галю до себе, аби пройшла комплексне медичне обстеження в одній з найпрестижніших клінік. Вона знала, що Ніжат не скривдить, й поїхала. Він більше ні на чому не наполягав, просто повів до найкращих лікарів. І його запевнили: вагітність протікає добре, і дитя має з’явитися на світ цілком здоровим.
Народжувала Галина в Україні. Ніжат хоч і був далеко, та його турбота й підтримка відчувалася через моря-океани. Вона знала, що чоловік дуже хвилюється, аби все пройшло добре. І розплакалася, почувши його емоції після того, як у телефонну трубку заплакала його крихітка.
Ніжат тепер просив у Галини єдине – дозволити обрати ім’я доні. Послухалася і назвала маленьку Туанною.
– Вона ж і схожа на тата, і кров його взяла, – радіє жінка.
Як далі складеться їхня доля? Загадувати не будемо. Знаємо, що Ніжат вперто чекає, коли ж Галя привезе йому доню. А вона поки їздить до нього у гості сама і лише шле час від часу коханому нові фотографії його маленької принцеси. Звісно, залишатися у селі не збирається. Але жити у мегаполісі Галина теж не хоче.
***
Минулого тижня Галя знову була у Стамбулі. Про що домовилися з Ніжатом? Каже, поки це їхня маленька таємниця.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
З етичних міркувань ім’я героїні змінене

 

• Нравится
•