Мати вбила доньку й закопала у балії під хатою
Тут сталася біда
Дівчина «помішалася» на м’ясокомбінаті?
У цій сім’ї виховувалося двоє дітей – син Олександр та донька Алла. Їх добре знали у Володимирі-Волинському, бо мати Олена працювала на м’ясокомбінаті. Люди розповідають, що коли діти подорослішали, жінка їх часто брала зі собою на роботу, в забійний цех.
– Саша вчасно звідти втік, – кажуть сусіди. – А от з Аллою тоді щось сталося. У дівчини з’явилися психічні відхилення. Доти ж була, як усі діти – у школу ходила, навіть подяки мала... А як “помішалася”, то опинилася вдома взаперті. Прикро, що нікому до неї діла не було. У нас же є відповідні органи, які мали б опікуватися душевнохворими. Помістили б Аллу в психлікарню – мала б і догляд, і увагу. Багато в чому винна держава, бо за такими людьми повинен бути контроль! А так... Ніхто й не поцікавився, де вона гнила.
Олександр одружився й переїхав з батьківського дому в інший мікрорайон міста. Розповідають, що навідувався він на рідне обійстя нечасто. Хоч йому там вибудували новий добротний дім, переселятися з дружиною та донькою не поспішав.
– Саша – культурна, хороша людина. Сім’я у нього гарна. Розуміємо його: нащо ж чоловікові та ганьба? На подвір’ї зібрали стільки хламу, що ступити ніде. Мати ні з ким не спілкувалася, пила. Винесе надвір матрац – а він такий, що ракові ніде вчепитися, брудний, обпісяний. А вона, п’яна, й не дивиться, що доньці на землю стелить... Батько щодня по дрова возиком їздить, бо газ так собі й не провели. От Саша й пішов з того пекла. Але щоб вже геть цуратися батьків, то ні, навіть грядки приходив садити й полоти, – розпо-відають жіночки, що живуть від того дому через дорогу.
Била молотком, рубала сокирою
Повідомлення про зникнення Алли надійшло у міліцію перед північчю 15 травня. Коли виїхала слідчо-оперативна група й почала розпитувати рідних, де поділася Алла, ні мати, ні батько не могли чітко пояснити, що трапилося.
– Насторожувало те, що жінка була прикута до ліжка, тож сама піти з дому не могла, – каже начальник Володимир-Волинського міськвідділу міліції Олександр Никитюк. – Поведінка матері одразу видалася дуже дивною. Вона спочатку віднікувалася, мовляв, нічого не знає. А потім розповіла, що донька два дні тому раптово померла. Оскільки у неї з чоловіком не було коштів на поховання, то взяла й закопала її на подвір’ї під хатою. Сказала: “Будуть гроші – поховаємо на цвинтарі”.
Господиня вказала на місце, яке вибрала для останнього спочинку дочки. “Могилку” видавала хіба свіжоскопана земля – ні горбочка, ні квіточки там не було. Найперше лопата наткнулася на якісь дошки. Копнули глибше – показалася і металева балія. Коли дістали, в ній і знайшли мертву Аллу – тіло, прикрите ганчір’ям, вже почало розкладатися. Було зрозуміло, що жінка померла не два дні тому, а значно раніше. І що причиною смерті стали тяжкі тілесні ушкодження.
– Судмедексперт виявив рубані рани голови. Також були переламані усі ребра з правого боку і зламана права рука. Він дав однозначний висновок: усі ушкодження потерпіла отримала прижиттєво, вони не могли утворитися внаслідок завантаження у тазик чи під час поховання. Тоді ми провели повторний детальний огляд будинку, розгорнули гори хламу, що були у домі, і знайшли місце, де все те сталося, – розповідає Олександр Євгенович. – Також забрали на експертизу сокиру та два молотки, якими, ймовірно, добивали жінку.
Навіть тоді 70-річна мати відпиралася. Стояла на своєму: у доньки почався психічний напад, вона билася головою (мовляв, звідти й запекла кров у кімнаті), а тоді впала і померла… Чоловік підтверджував, що чув крики і стогін Алли, але був у сусідній кімнаті й не втручався.
Але правоохоронці наводили нові й нові аргументи, які свідчили зовсім про інше. Тож через кілька днів баба Олена таки зізналася у скоєному.
– Що ж спонукало матір на такий страшний злочин? – запитую в Олександра Никитюка.
– Не виключено, що один з чинників – алкогольне сп’яніння (багато часу пройшло, тож достеменно стверджувати не можна). Інший – те, що матір не могла витримати доньчиної біди.
Нині баба Олена утримується в ізоляторі тимчасового тримання. Вона визнає свою вину. Але в показах ще є багато суперечностей, розбіжностей, які потребують додаткової перевірки.
Тим часом син Олександр щодня навідується до батька, щоб хоч трохи розрадити. Та й їсти принесе. Він убитий горем й відмовляється спілкуватися на цю тему. Розуміємо, співчуваємо… Бо біда справді велика.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
