П’яний міліціонер без прав сів за кермо і збив на смерть двох дітей

Ця страшна біда, що сталася у місті Горохів на Волині, вже відома по всій Україні. Це й не дивно, адже випадок надзвичайно жахливий: п’яний дільничний міліціонер наїхав на маленьких діток, що гралися на піску біля свого подвір’я. Трирічна Юля і чотирирічний Сергійко загинули, шестирічний Саша потрапив у реанімацію.
Горя батьків не передати жодними словами. Прощатися назавжди з такими янголятами – найстрашніше, що може бути для них...

Дітей розкидало по всьому подвір’ю

У Горохів ми потрапили в день похорону. Здавалося, що світ плаче за цими дітками – дощ лив не перестаючи. А може, за світом плакали Юля і Сергійко... Небо трошки роз’яснилося вже тоді, коли їх поховали. Щось розпитувати у такий день дуже важко.
Однак, з усього, що почули, ті події можна описати приблизно так. Троє діток гралися в піску поруч з подвір’ям, де проживали Сергійко і Юля – їхні будинки по сусідству. Шестирічний Саша, двоюрідний братик Сергійка, живе через дві хати. Біля них на лавці сиділа і Юлина мама (була половина сьомої вечора). Вона щойно привела дівчинку із садочка і встигла тільки переодягнути. (Сергійка мама гляділа вдома,  Сашу – теж). Відчувши, що надворі стало холоднішати, вона покликала донечку до хати, щоб тепліше вдягнути. Ще попросила дитину з’їсти банана. Але Юля відмовилася і швиденько побігла на вулицю. Тільки-но Таня взяла у ложечку банан, щоб дати своєму меншому восьмимісячному сину Любомиру, як почула страшний скрегіт. Коли вибігла на подвір’я, побачила, що хлопчики лежать оддалік від машини, а Юлі нема. На землі валялися її тапочки і шпильочки з волосся. Вона почала кричати: «Де Юля?» Лише згодом її знайшов дід, Танин тато, під машиною, прикриту якоюсь бляхою й дуже притиснуту до штахет. Він тримав майже бездиханну внучку на руках, з дівчинки текла кров. За мить вона тяжко видихнула, і її голівка важко відхилилася донизу... Хлопчиків батьки відразу повезли  своїм автомобілем у лікарню.
– Чоловік Сашу трусонув дорогою, і він опритомнів, – розповідає Наташа, мама Саші, яка зараз перебуває з дитиною в обласній дитячій лікарні. –  Фактично, він хвилин п’ять був без свідомості. Плакав, що болить нога. Сергійкові мама весь час дорогою робила штучне дихання, але він так і не опритомнів. Дітей поклали в одну палату. Саші дали укол, і він заснув. А Сергійко десь через годину помер біля мами. Юлю трошки пізніше привезли в лікарню мертвою. Десь о другій годині ночі по нас приїхали лікарі з Луцька. Зразу в дорослій лікарні через комп’ютер обстежили голову, переживали, що, може, доведеться робити операцію. Але, дякувати Богу, обійшлося. Саша відлетів найдалі, а Сергійко лежав біля бетонного стовпчика, мо’, він об нього і вдарився.
Коли я заглянула в салон, міліціонер дивився на мене і сміявся. Медсестра тут працює з того села, де він живе, то говорила, що його ніколи не бачили п’яним, ніби нормальний чоловік. Інші говорять, що пив.

Наробив біди чужою машиною

За кермом майже новенької «Славути» перебував 25-річний дільничний міліціонер Андрій Юрчук. Майже всі очевидці стверджують: він настільки був п’яним, що не міг триматися на ногах. Саме біля місця трагедії він виїжджав на повороті з-під горбка і, певно, не встиг викрутити кермо, бо їхав на великій швидкості (про це свідчить удар і вигляд авто) – так і попер у двір. І треба ж, щоб там гралися ці дітки... «Славуту» у страшному вигляді ми побачили неподалік в одного з місцевих підприємців. В багажнику так і залишилася коробка з трьома порожніми пляшками від горілки «Поліська» й недопалками.
У селі Довгів, де Андрій у приймаках (у нього теж росте дитина, якій ще немає двох рочків), про нього відгукуються добре.
– Він не заробив у нас поганої репутації. Андрій з хорошої сім’ї із села Брани, що поруч з нашим. Ця сім’я, де живе, теж хороша. Василь Фіялко, який дав йому машину, файний, толковий чоловік, – почули від жительки села Довгів.
Василя Федоровича Фіялка, що проживає у селі Брани, застали у пригніченому стані. Він теж дивується, чому Андрій так напився, бо, за його словами, хлопець ніколи не зловживав спиртним. Машину того дня міліціонер у нього попросив вперше, десь після третьої години, сказавши, що треба поїхати в Горохів по роботі. Василь Федорович дав, гадки не маючи, що може статися така біда. Андрій прав водія ще не мав, десь незабаром повинен був їх отримати. Василь Фіялко ще навіть збирався зробити йому доручення на водіння «Славути», яку отримав 3 березня (на спідометрі 6000 кілометрів) як інвалід. Автомобіля чоловікові не шкода: «Та ну її, ту машину. Але біди скільки наробив на всіх...»
Страшне горе у кожній хаті. А дві сім’ї втратили дітей. Для Тамари і Миколи Сергійко був довгожданою дитиною. «Вони ним так тішилися», – сказала Наташа у розмові в лікарні. Юля була улюбленицею тата й мами. Дідусь Леонід Дмитрович розповідав, що внучка завжди раділа, коли вони приїжджали з Берестечка. Часто відвозили її у садочок, вона радо бігла в машину. А того дня дід теж приїхав до сина, щоб підключити до будинку газ,  але Юля чомусь не була така весела й жвава, як завжди, коли сідали у машину їхати у садочок. «Може, її душа щось відчувала. Нам кажуть, що виділять компенсацію, а нащо вона, коли немає дитини», – зі сльозами в очах каже дідусь. Тьотя Оля розповідає про племінницю плачучи: «Юля була така хороша, розумна дитина. Як Таня має це витримати і нащо для неї стільки біди...»
Мама Саші Наташа розуміє, що навіть при цій біді, що сталася з її сином, вона найщасливіша – її дитина жива. І як кажуть лікарі, усе має бути гаразд, бо Сашу, певно, оберігає ангел-охоронець. У нього всі органи цілі, хлопчик лише забив нирки і трохи печінку. На одній ніжці зміщена кістка. Якщо після витяжки вона не зростеться, ось тоді доведеться робити операцію.
– На похорон виділили по п’ять тисяч кожній сім’ї. Мені дали дві тисячі гривень, а також оплачують усі ліки (окрім цього, сім’ям, де загинули діти, мають компенсувати по 50 тисяч гривень – авт.). Міліціонери, котрі приїздили до нас у Горохів, вибачалися за того, який це скоїв, але це вже нічого не допоможе, – розповіла Сашина мама. – Я дякую Богу, що син живий. Він ще не знає про смерть Сергійка. Йому буде важко, бо вони весь час разом гралися. Коли з похорону привезли коровай, то сказала, що то передав Сергійко, який зараз далеко і до нього нікого не пускають, бо він дуже хворий.
Тепер ці дитячі душі-янголята справді далеко... Може, молитимуть Бога і за Сашу, як моляться за нього рідні, знайомі, священики у церквах. Те, що сталося, назвати ганьбою для міліції мало. Бо такі випадки з правоохоронцями – непоодинокі. Дивно, що лише тепер Івану Прошковському, начальнику волинської міліції, стало соромно за свій мундир. Ця трагедія – це сором для усієї держави. Бо така безвідповідальність, безкарність – це звичне явище в Україні. І так триватиме безкінечно, допоки найвище керівництво не нестиме сувору відповідальність за підлеглих – риба псується з голови. Рапорт про звільнення мав би подати, мабуть, і начальник волинської міліції, і навіть міністр, пан Цушко. 
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
Фото Миколи Комаровського
Редакція газети «Вісник і Ко» глибоко сумує в невимовному батьківському горі і висловлює щирі співчуття родинам загиблих діток.

 

 

 

• Нравится
•