Чому святкують день жінок-мироносиць?
{mosimage}“На різних ілюстраціях ми бачимо біля розп’ятого Ісуса Христа жінок. Хто вони? І чи є православне свято на їхню честь?”
(Андрій ПОЛІЩУК, м. Луцьк)
Увесь час, коли Ісус Христос ходив по містах та селах і вчив народ, ці жінки одні з перших йшли за Ним, слухали Його вчення і всюди служили Йому. Як же їхні імена? Це – Марія Магдалина, Марія Іаковлева, Соломія, мати синів Зевідеєвих, Іоанна, Сусанна і, можливо, ще декілька інших жінок, імена яких до нас не дійшли. Вони не тільки служили Господу за Його земного життя, а й не залишили Його після смерті. Апостоли розбіглися у страсі, зреклися, побачивши, що їхнього Пастиря схопили. А жінки проводжали Його, гірко плачучи, на Голгофу. Навіть після смерті Ісуса вони не залишили Його, а допомагали зняти Його тіло з Хреста і брали участь у похованні. Оскільки наставала старозавітна Пасха, вони не встигли помазати тіло Господа миром, як це потрібно було зробити за давнім іудейським звичаєм. Тому рано-вранці у неділю святі жінки пішли до Гробу Господнього, щоб помазати Його тіло. За це вони й були названі мироносицями.
Одній з них, Марії Магдалині, яка більше за всіх возлюбила Христа, першій явився Сам Спаситель після Свого Воскресіння. Так за свою любов святі жінки удостоєні були великої честі стати першими провісницями найважливішої і найрадіснішої у світі Істини: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував! (тропар Пасхи). Але у Святої Церкви існує легенда, що після Воскресіння Ісус спочатку явився Своїй Матері. Легенда, освячена віками, правдива, грунтується на дійсному факті. А те, що у Євангелії про це не записано, може бути тільки свідченням смирення Богоматері. Апостоли-євангелісти взагалі не згадували Божу Матір як свідка істинної події Воскресіння, напевно, тому, що свідчення матері не могло б викликати довіру у тих, хто сумнівається.
При згадуванні жінок-мироносиць личить нам подумати і про наших. Деякі з них думають, що належати до Церкви Христової і виконувати усі її канони – це прямий утиск свободи. Так, жінка повинна бути смиренною, слухатися чоловіка, у храмі їй багато що не дозволяється, зокрема заходити до вівтаря, але у православ’я є традиція, коли жінка виконує деякі церковні функції – потрібні і почесні. Жінки найчастіше займаються церковною доброчинністю, церковним шиттям, стежать за чистотою і окрасою храмів. Крім чоловіків-старців, є ще й стариці. Бували навіть випадки, коли саме останні давали поради священикам.
Щоб зробити взірцем жінок-мироносиць, Свята Церква встановила день їхньої пам’яті своєрідним жіночим днем – це третя неділя після Пасхи (цього року – 22 квітня). Ми повинні вшановувати жінок-мироносиць і намагатися наслідувати їх у любові до Ісуса Христа, у чеснотах, яких у них було багато – скромність, терпіння і смирення (вони не нарікали на Господа, не заздрили іншим і не впадали у розпач).
Валентин МАРЧУК,
священик Свято-Покровського храму,
м. Луцьк
| Comments: |
