В україні є копія Плащаниці Ісуса Христа

Підпис відсутній

Підпис відсутній

«...Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Никодим, який раніше приходив уночі до Нього, та й приніс мішанину зі смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали Його запашним полотном, як-то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, покладено Ісуса.
Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить – камінь відкочено від гробниці. Отож, біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено Його!» Пішов Петро з отим іншим учнем до гробниці. Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим; нахилившися, бачить – лежить полотнище. Однак не увійшов. Приходить тоді Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить й хустка, яка в Нього на голові була: лежала вона не з полотнищем, а згорнена збоку, на іншому місці. Тоді і той інший учень, який першим був, прийшов до гробниці, – і побачив, і увірував...» (Йоан,19, 38-42; 20,1-8).

До Святині кличуть усіх віруючих
У Святому Письмі євангелісти залишили достовірну згадку про те, як поховали Ісуса і як після Його Воскресіння у печері залишилося полотнище, у яке було загорнуте Його тіло. Хто забрав полотнище і де зберігав – про це нічого не відомо. Але ота надзвичайна святиня, нині відома під назвою Туринська плащаниця, збереглася до сьогоднішнього дня. Нещодавно пощастило приклонитися перед копією цього дивовижного полотна...
Перебуваючи у Чернівцях ще минулого року і гуляючи тоді містом, зайшла в один з храмів, повз який проходила, – це був співкатедральний собор Успення Пресвятої Богородиці греко-католицької громади. Збудований ще 1821 року, він вразив своєю красою, особливо внутрішнім оздобленням і розписами, які виконані італійськими майстрами. Через півтора століття,1961 року, Московська патріархія віддала його совєтській владі, і зі святині зробили склади. 1990 року буковинським греко-католикам вдалося повернути його у свою власність, а через три роки він набув статусу прокатедрального собору Коломийсько-Чернівецької єпархії. Нещодавнє відрядження до Чернівців знову привело до собору Успення Пресвятої Богородиці – довідавшись, що тут перебуває копія Туринської плащаниці, не могла її не побачити. Можливо, тому, що вона знаходилася у храмі не перший день, натовпу тут не було – прочани спокійно підходили до величезного полотна, яке знаходиться під склом. Безумовно, що до такої святині наближаєшся зі страхом Божим, задумуючись, чи годен ти торкнутися її.
– Усі, незалежно від конфесії та віросповідування, хто вірує у Спасителя нашого Ісуса Христа, можуть прийти до цієї святині... – ці слова настоятеля собору отця Валерія Сиротюка, почуті тоді, – приклад істинної любові до Бога і людей, як учив сам Ісус Христос, коли Його запитували, яка заповідь найголовніша.
Адже Господь – не для вибраних, а для усіх людей на землі, хто вірує в Нього й виконує Його волю.

Ісус – найкрасивіший з людей
Ті історичні дані, які маємо, свідчать про те, що у ІІ столітті на територію Едесси, сьогоднішньої Туреччини, виявлено надзвичайний портрет Ісуса на полотні. А 525 року в храмі Мудрості Божої, теж в Едессі, знову знайдено нерукотворний портрет Ісуса, який називають Мандиліоном (хустиною). Коли його 944 року візантійські війська привезли в Константинополь, то виявилось, що це і є Плащаниця. Їй поклонялися монархи Європи, але уже 1204 року вона з Константинополя зникла, і її переховували у надійному місці. І аж 1506 року Папа Юлій ІІ встановив свято Плащаниці (4 травня) та формуляр Богослужіння літургії, дозволивши її винести для паломників.
У 1532 році рака, в якій Плащаниця зберігалася, загорілася. Вогонь обпалив полотно вздовж складки, і краплі розплавленого металу проникли через декілька шарів тканини. Монахині обшили пошкоджені місця, які помітні й тепер. 1535 року Плащаницю перевезли у Турин. Вперше її сфотографував 1898 року Секондо Піє, зробивши небачене відкриття – фотонегатив з неймовірною точністю детально виявив на ній фігуру Людини. З того часу почалося дослідження Плащаниці. 1969 року цю реліквію офіційно досліджує комісія, скликана кардиналом Мішелем Пелегріно. Тоді зроблено й перше кольорове фото. 1992 року Плащаницю оглядають експерти різних країн, даючи рекомендації для її подальшого збереження. Неймовірно, але факт: пожежа на дзвіниці у 1997 році, де зберігалася ця Святиня, абсолютно її не пошкодила!
2002 року Україна отримала дозвіл від Іоана Павла ІІ на виготовлення копії Туринської Плащаниці, яку вперше виставили 4 грудня 2005 року у львівському соборі святого Юра.
Нерукотворний фотообраз Ісуса, зроблений з Плащаниці,– дивовижний факт. Він і насправді має незвичайну магічну силу. Цікаво, що цей образ подібний до опису Ісуса Христа, зроблений ще Проконсулом Іудеї Публієм Лентулом у перший рік проповіді Спасителя:
«У цей час з’явився в Іудеї незвичайний Чоловік, який називає Себе Ісусом Христом. Кажуть, що Він могутній за своїми діяннями пророк; Його учні називають Його Сином Божим. Він воскрешає мертвих і зцілює хворих. Цей Чоловік високий зростом і стрункий. Обличчя Його строге і виразне, так, що дивлячись на Нього, Його не можна не любити і разом з тим не відчувати перед ним благого-віння. Його русяве волосся гладке до нижніх країв вух, а далі в’ється, спадаючи локонами на плечі; на тімені воно розділене, за звичаєм назореїв. Чоло Його гладке і ясне; обличчя – абсолютно чисте. Погляд приємний і відкритий; ніс і рот зовсім правильні. Невелика, але досить густа борода Його – одинакового кольору з волоссям голови – роздвоєна на підборідді. Голубі блискучі очі Його дивно привабливі. Він грізний, коли докоряє і викриває, лагідний і ласкавий при настановах і напоучуваннях. Обличчя Його вражає простотою, поєднаною з величчю. Його ніколи не бачили, щоб Він сміявся, але бачили, коли плакав. Стан Його стрункий; руки і плечі прекрасні... Мова Його величава й плавна, але говорить Він взагалі  мало. Накінець, ті, хто Його бачив, не можуть не зізнатися, що Він – найкрасивіший з людей».
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Чернівці

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>